Впродовж кількох століть своєї історії Україна була змушена вести постійну боротьбу за збереження своєї державності.
Стосунки з державами – сусідами завжди були непростими. Окремі моменти взаємовідносин з Румунією, Угорщиною чи з Польщею були трагічними для долей тисяч людей.
Разом з тим, завжди найбільшим ворогом українців був і залишається північно – східний сусід.
В різних формах своєї державності, як Російська імперія, а згодом радянська Росія, тепер Російська Федерація, основним своїм завданням мали придушення українства і ліквідацію його державності.
Як колись, так і тепер, важливою для України є наявність союзників, які економічною та військовою підтримкою можуть сприяти утвердженню нашої держави у колі вільних, демократичних народів Європи.

В наступному, 2020 р. відзначатимемо два ювілеї, які є спільними для українського та польського народів.
Перший – відзначення звільнення Києва союзними арміями Війська Польського та армії УНР від більшовиків (травень 1920 р.); другий – річниця Варшавської битви (серпень 1920 р.), в ході якої союзні польсько – українські війська завдали поразки арміям Червоної Росії; у результаті цих боїв Польща зберегла свою незалежність, а більшовицькі війська були змушені повернутися на свою територію.

І хоча подальші стосунки між двома нашими народами не були безконфліктними, важливо пам’ятати і вшанувати полеглих героїв тих боїв, згадати те забуте побратимство. Свідченням сумних сторінок того періоду є десятиріччями забуте кладовище Війська Польського у м. Галичі. На ньому спочивають союзники Армії УНР, які полягли в боях з більшовиками під Галичем у вересні 1920 р.

З метою обговорення ймовірних урочистостей та питання збереження польського військового кладовища, 22 листопада 2019 р. м. Галич відвідали відомі у Європі громадські активісти та волонтери Пржемислав та Магдалена Ясколовські, які останні два десятиліття віддають свій особистий час та кошти для збереження пам’яті про полеглих, а за можливості дбають за реновацію забутих об’єктів.

Слід зазначити, що ще на початку літа 2019 р. наказом Генерального директора Національного заповідника «Давній Галич» Володимира Костишина, кладовищу надано статус нововиявленої пам’ятки історії, а науковими працівниками установи встановлено прізвища похованих військовиків та зібрано інформацію про роботи з благоустрою цього пам’ятного місця у 20 – 30 – их роках ХХ століття. Також, цього року на кладовищі було встановлено дерев’яний хрест та інформаційну таблицю (в період радянської влади всі гробівці були значно пошкоджені).

Під час свого побуту у Галичі представники польської сторони відвідали меморіал та зустрілися з міським головою Галича Орестом Трачиком і заступником генерального директора Національного заповідника “Давній Галич» з питань пам’яткоохоронної роботи Володимиром Дідухом.

Дані зустрічі були важливими та актуальними для обох сторін, було обговорено питання подальшої співпраці. Всі військові кладовища Галича: австро – угорського війська, Війська Польського, Червоної армії повинні мати належне збереження та постійну опіку.

Як на міждержавному, так і на локальному рівнях, гасло повстання (1794 р.) під проводом Тадеуша Костюшки, яке звучить як: «За нашу і вашу свободу / Za wolność naszą i waszą», досі не втратило свого значення.

Довідково.
Ділянка могил вояків польської армії, 1920 (іст.).
Вул. Замкова, у південно-східній частині Замкової гори. На старому міському кладовищі, вздовж правого боку дороги, яка веде від колишнього адмінкорпусу цегельні до замку.
Тут захоронені підпоручник, старший стрілець та 10 стрільців 21-го і 36-го піхотних полків Польщі, відомих під назвами «Діти Варшави» та «Академічна легія».
Орієнтовна площа військових поховань 148 м2. У західній частині ділянки розміщений меморіальний знак, що має вигляд трьох накладених одна на одну бетонних плит. На верхній плиті є залишок металевої основи, до якої кріпився хрест. На схід від пам’ятного знака проглядаються вісімнадцять гробівців, розташованих у чотири ряди. Кожна могила була увінчана хрестом, орієнтованим на схід.