Якщо заглибитися в діалектику речей, то стає зрозуміло, що й спотворена росією історія України теж стала неформальним приводом для путіна 2014-го розв’язати війну проти нашої суверенної держави на Донбасі в оперті на тамтешні проросійські сили, а 24 лютого 2022-го – надати їй масштабного характеру. Агресор і не приховує планів повернути собі на сході й півдні України нібито «іконно русскіє» території. Хоча за масованого вторгнення з різних напрямків рашисти «не гребували» й північними областями разом із Києвом, на які скерували свою танкову армаду.

Більшість іванофранківців уявляють собі старе місто таким, як воно зображене на поштівках початку ХХ ст. Величні будівлі, розкішні крамниці, затишні вулиці… Зовсім іншим був Станиславів у першій половині ХІХ ст., коли місто ще не набуло своєї європейської елегантності. Але навіть тоді воно могло похвалитися активною торгівлею й високими гостями, а мандрівники відзначали смачну кухню і запашну каву в станиславівських закладах.

 «Темно, як у Станиславові»

У міжвоєнному Станиславові дуже популярною була цукерня Миколая Крамарчика, яка відкрилася у 1920 році. Власник переніс цей заклад із Чорткова і розмістив його на вул. Третього Мая (тепер вул. Грушевського), згодом на вул. Сапєжинській (тепер вул. Незалежності).

Кондитерською справою пан Крамарчик займався ще з 1910 року і в Станиславові встиг увійти не лише в історію кондитерської справи, а й до кримінальної хроніки.