Приблизно пів тисячі франківців прийшли сьогодні на акцію “Сплав по “Дністру”, аби засудити знищення власниками унікальної пам’ятки архітектури – готелю “Дністер”, а також захоплення ними громадського простору під колонадою, яку зашили й закрили склопакетами.

Народний історико-краєзнавчий музей села Цінева став однією із 15 локацій нового туристичного маршруту "Ворота в Центральні Горгани". У ньому зберігають майже п'ять тисяч експонатів, розповіла Суспільному його керівниця Галина Якімович.

З її слів, музей створили у 1976 році. Він розташований у приміщенні колишньої школи, збудованої в 1910 році на гроші австрійської фірми.

У музеї — багато одягу, який носили бойки у різні часи, техніка, посуд, інструменти. Частину експонатів принесли місцеві жителі, частково — закуповували.

В Івано-Франківську на вулиці Франка демонтували стару польську тротуарну плитку з рожевого піщаника. Що про це каже місцева влада та чи повернуть плитку на місце, читайте у матеріалі Суспільного.

Про демонтаж плитки повідомив франківець Богдан Кудлак у Facebook. У коментарі Суспільному чоловік розповів: побоюється, що місто може втратити автентичний вигляд.

Жителі села Цінева Дубівської територіальної громади, що на Івано-Франківщині, власним коштом ремонтують 278-річну церкву св. Архистратига Михаїла. Відновлювальні роботи тривають чотири роки. На них витратили понад 4 млн грн. Про це Суспільному розповів виконувач обов'язків керівника ремонтно-відновлювальних робіт Олег Олексин.

З його слів, зараз "обшивають" фасад дошками й перекривають дах.

У серпні 1935 року львівська газета «Справедливість» повідомила про незвичайну оборудку в Станиславові, яка стала предметом тривалого судового процесу.

До Людвика Німбора, заможного власника нерухомості на вул. Сапєжинській, прийшов Кароль Данер, торговий агент із Варшави. Від імені своєї фірми він почав демонструвати різні товари і всіляко схиляти пана Німбора до покупки. Однак той не виявив жодного зацікавлення і відповів, що «нічого не купує і нічого не продає». Проте Данера це не зупинило. «Не існує такої речі, якої я би не міг продати чи купити! Я міг би продати і купити навіть повітря!» – гордовито вигукнув він.

Івано-Франківська міська рада має намір внести зміни до детального плану території на вулиці Тарнавського, 12.

За цією адресою розташована колишня залізнична лікарня, що є пам’яткою архітектури місцевого значення. Раніше Івано-Франківська Архієпархія УГКЦ планувала облаштувати у ній дитячий садок. Тепер Архієпархія хоче реставрувати й пристосувати будинок під реабілітаційний корпус “Клініки святого Луки”, а на прилеглій території збудувати приватний заклад “Івано-Франківський католицький навчально-реабілітаційний центр святої Софії”.

Про минуле Поточища, що на Городенківщині, крім закарбованої історії на сторінках книг, нині промовляють давні мури вузеньких сільських вуличок. Хтозна, які славні події вони пам’ятають. А крім того є й чимало таємниць, які досі нерозгадані, пише «Галицький кореспондент».

Від чого пішла назва?

Колись село називалося Поточиська. Можливо, через потічки, які утворюють один великий потік, що впадає у Дністер. Це вже за радянської влади назву змінили на Поточище.

Серед давніх світлин і поштівок старого Станиславова є зовсім небагато таких, де місто зображене не в «парадному» вигляді, а в процесі будівництва. І це цілком зрозуміло: ну кому захочеться фотографувати гори будівельного сміття, риштовання і купи цегли? Проте деякі фотографи все ж зробили такі знімки, і завдяки ним ми бачимо, як створювалося наше місто. Спробуймо придивитися до цих світлин уважніше.

Ратуша

Голова Пасічнянської громади Андрій Гунда подякував голові та депутатам Надвірнянської районної ради за розуміння та передачу на баланс Пасічнянській сільській раді Пнівської фортеці (замку).

«Незабаром на замку буде встановлено інформаційні стенди, зроблено освітлення, згідно проекту розробляють заходи з консервації!!! Також проводитимемо елементарні заходи з благоустрою!!! Систематичне прибирання та вивезення сміття, що накопичується відвідувачами!!! Передали на рік, але це перший крок!!!», - зазначив А.Гунда.

Відділ освіти, культури, туризхму, молоді та спорту Букачівської селищної ради відповів на запит активіста Вадима Позднякова щодо перейменування вулиці Чехова в с.Колоколині. Про це у Фейсбуці написав журналіст Єгор Чечеринда.

У листі сказано, що вулиця Чехова у с.Колоколині названа в честь місцевого жителя Чеха, який проживав у даному населеному пункті в першій половині XX століття.

Відомий архітектор і урбаніст Юліан Чаплінський у неділю, 4 червня, на запрошення “Теплого міста” відвідав Івано-Франківськ. На “Розмову про архітектуру” з Чаплінським прийшли понад сотня франківців. Того ж дня архітектор записав відео, в якому поділився думками про скандальну псведореставрацію історичної пам’ятки – готелю “Дністер”.

За розвитком ситуації довкола ремонту “Дністра” Чаплінський уважно стежив кілька років, підтримуючи франківців, які критикували вульгарну реконструкцію, а насправді знищення пам’ятки, і вимагали, серед іншого, звільнити від склопакетів захоплену власниками колонаду. Далі – пряма мова Юліана Чаплінського:

У травні 1931 року на шпальтах галицьких газет з’явилася розповідь про дивний роман заможньої власниці кав’ярні і мандрівного музиканта.

Ще з 1926 року музикант Альберт Гольцтрегер разом із колегами їздив різними містами тодішньої Польщі і давав концерти. Прибувши до Перемишля, він тимчасово оселився у такої собі Регіни Гросс – власниці популярної кав’ярні, якій було трохи за двадцять, однак вона все ж на кілька років була старшою за Альберта. Між молодими людьми спалахнув роман.

Бюст російського хіміка Дмитра Менделєєва з постаменту, який є центральним елементом оформлення площі перед Калуським фаховим політехнічним коледжем, демонтували близько місяця тому. Про це повідомляють "Вікна".

Бюст з площі прибрали на звернення громадських організацій та активістів в рамках кампанії з деколонізації. Його перемістили на склад коледжу.

Під час лялькової вистави події розвиваються на очах у глядача – він неначе сам бере в них участь і радіє щастю одних героїв та обурюється поведінкою інших. Зв’язок із глядачем надає ляльковому театру надзвичайної сили, здатної примусити зовсім несхожих між собою людей зворушитися одним почуттям, заплакати разом чи засміятися одним загальним сміхом. Незважаючи на те, що стаціонарний ляльковий театр у нашому місті з’явився лише у 1945 році, історія галицького лялькового мистецтва сягає давніх часів.

Аматорські лялькові вистави

3 червня відзначають Всесвітній день велосипеда. З цієї нагоди пригадаємо цікаві факти про велосипеди в історії старого Станиславова.

Сотню років тому у Станиславові велосипедний рух відігравав значну роль, велосипеди були популярним транспортним засобом. Як писали в рекламних  оголошеннях, придбати двоколісного друга можна було, наприклад, у Кароля Гаусвальда – торговця залізними виробами й творця відомої кам’яниці, яка й зараз прикрашає наше місто (вул. Незалежності, 11).

Видавництво «Брустури / Discursus» працює над новим виданням роману “Довбуш” Гната Хоткевича за рукописами і машинописами, що зберігаються у ЦДІА у Львові. 

“Ми хочемо максимально відтворити мову, якою Хоткевич написав свій твір, зберігаючи гуцульські діалектизми, діалектні форми та їх варіанти. До діалектів будуть подані пояснення. Текст буде приведений до сучасного правопису”, – йдеться у повідомленні.

Орієнтовна кількість сторінок 472.

Прихильників вивчати історію Івано-Франківська налічується більше тисячі небайдужих містян.

У травні 2007 року краєзнавці, музейники, митці, науковці  обʼєдналися довкола видавництва «Лілея НВ» в історико-краєзнавче об’єднання під назвою «Моє місто», аби почати видавати нову краєзнавчу літературу про історію Івано-Франківська. Серед учасників – краєзнавці Іван Бондарев та Михайло Головатий (нині, на жаль, покійний), історики Зеновій Федунків, Іван Монолатій, видавець Василь Іваночко, колекціонер Зеновій Жеребецький, архітектори і мистецтвознавці Зеновій Соколовський, Ігор Панчишин і Василь Романець.

У 1933 році львівська газета «Хвиля» розповіла цікаву історію про скромного станиславівського єврея та Юзефа Пілсудського – першого лідера відродженої Польської держави, в 1926–1935-х роках – міністра оборони Польщі.

Довший час єврей зі Станиславова на прізвище Гоффман був помічником Пілсудського і користувався його повним довір’ям і великою симпатією. Після війни з більшовиками Гоффман повернувся до Станиславова, але часи тоді були нелегкі, тож йому довелося важко працювати, щоб заробити собі на шматок хліба.

За Австро-Угорщини мешканці Станиславівщини протягом певного часу могли вільно купувати зброю і навіть замовляти її поштою з інших місцевостей. Але згодом влада поклала цьому край, бо, на її думку, така свобода призводила до багатьох інцидентів та випадкових смертей.

Ще більше ускладнилася ситуація на Станиславівщині у міжвоєнний період, адже після буремних воєнних років на руках у населення було безліч зброї, на яку ніхто не отримував дозволів. Почастішали злочини із використанням зброї, і поліція була вимушена активніше застосовувати револьвери і карабіни проти затриманих.

На вулиці Галицькій в Івано-Франківську під час проведення комунальних розкопок виявили ймовірні рештки Галицької брами XVII-XVIII століття. За описами історика Володимира Грабовецького, це — одна з трьох брам, яка замикала Станиславів. Саме через неї можна було потрапити до міста. Чи справді комунальники розкопали артефакти, які можуть бути залишками Галицької брами, читайте у матеріалі Суспільного.

Про знахідку повідомив архітектор Ігор Панчишин у Facebook.

Міський голова Івано-Франківська Руслан Марцінків запевнив, що неодноразово звертався до підприємця Мирослава Бойка з проханням розісклити колонаду готелю “Дністер” і не розуміє претензій громадськості до міської влади.

Про це Марцінків заявив сьогодні на брифінгу, коментуючи, чому Бойко не виконав обіцянки і не звільнив колонаду від склопакетів.

29 травня в публічній бібліотеці смт.Печеніжин відбулась презентація книжки захисника України, молодого краєзнавця Андрія Мацьківа "Для тебе живемо Україно". Про це повідомив голова Печеніжинської громади Ігор Довірак.

Ця книга присвячена пам'яті Богдана Круглика і всіх борців за волю України, повстанців Печеніжинського куща теренової сітки підпілля ОУН, яких вдалося ідентифікувати.

Чи бережемо ми культурну спадщину Коломиї? Чи роблять все відповідальні органи, щоб ми не втратили архітектурне обличчя столиці Покуття? Як не втратити родзинки старої ще австрійської забудови?

На ці та інші питання відповів у сюжеті НТК  головний архітектор міста Андрій Олійник.

У Коломиї вперше презентували український переклад наукового дослідження Оскара Кольберґа – монографію “Покуття”.

Автори перекладу та видавці Остап Українець та Катерина Дудка приїхали на презентацію у Коломию. Відбувся захід у Національному музеї народного мистецтва Гуцульщини та Покуття, інформує Вежа.

Галицька Лукреція Борджіа, «жіночий демон» – як тільки не називали Катажину Онишкевич (1840–1895) у давній пресі. Вона мандрувала галицькими та буковинськими містами і селами, перевдягнувшись торговкою або черницею, підливала господарям снодійне, а потім їх грабувала.

Іноді відвар, який складався з дурману, болиголову та блекоти, виявлявся смертельним та викликав не тільки сон, а й галюцинації, конвульсії, утруднення дихання та смерть. Більшість жертв були чоловіками, хоча достеменно невідомо, скільки людей вона вбила.

У День пам’яті жертв політичних репресій, який в Україні відзначали 21 травня, в Івано-Франківську відкрили анотаційну дошку Петрові АРСЕНИЧУ – історикові-музеєзнавцю, етнографу, заслуженому працівникові культури, голові обласного об’єднання ВУТ «Просвіта» ім. Т. Шевченка (2005 – 2009), Почесному громадянинові м. Івано-Франківська.

Різнобарв’я розкішних суконь, ніжний шерхіт віял, сяяння свічок і сліпучий блиск діамантів – саме такими більшість із нас уявляє давні бали. Адже це так романтично – кружляти під звуки вальсу з галантним кавалером, даруючи йому чарівну посмішку. Але дійсність суттєво відрізнялася від цієї привабливої картинки, і нерідко бали ставали справжнім випробуванням для організаторів дійства, гостей і навіть пересічних мешканців міста, які не були запрошені на забаву.

Танцювати цілий рік не вільно!

У музеї Історії міста Коломиї відкрили нову експозицію. Присвятили її діяльності відомого коломийського громадського діяча Кирила Трильовського.

Працівники зізнаються: після початку повномасштабної війни кількість відвідувачів музею зросла.

Деталі у відео НТК розповіла директорка музею Уляна Мандрусяк.

Коли готувалася публікація про галицьке коріння відомого українського дитячого письменника Всеволода Нестайка, інформації було обмаль, та й те, що здебільшого пропонував дядько «гугл», за винятком кількох невеликих інтерв’ю самого письменника. Ні родинних фотографій, ні ґрунтовного матеріалу. Єдине, що було, так це бажання розповісти про цей маловідомий факт у біографії Всеволода Нестайка, серце якого перестало битися дев’ять років тому. І тут доля звела з чудовою людиною – директором Бучацького краєзнавчого музею Ларисою Легкою, яка і пролила світло в кінці тунелю – надала унікальні світлини та безцінний матеріал, пише «Галицький кореспондент».

Балкони у Станиславові початку ХХ століття були не просто архітектурним елементом, адже служили для багатьох цілей. На них сушили одяг, відпочивали, вирощували квіти.

Як зазначав «Кур’єр станиславівський» у липні 1910 року, оздоблювання балконів квітами стало доброю міською традицією. Хоч у цьому був і мінус, адже з вазонів на перехожих лилася брудна вода. Ще балкони використовували для декору під час урочистих подій.

Вже завтра, 21 травня о 13:00 відбудеться відкриття пам’ятної дошки почесному громадянину нашого міста - Петру Арсеничу.

Про це повідомив очільник громади Руслан Марцінків.

Петро Арсенич був культурно-просвітнім діячем, істориком-музеєзнавецем, етнографом, головою Івано-Франківського об‘єднання ВУТ «Просвіта», а також колекціонером.

Найбільше за площею в Україні село Космач, що на Івано-Франківщині, здавна відоме як «столиця вишиванок». Половина місцевих жителів, а це – приблизно три тисячі людей, вишивають, розповідає заступниця голови Космацької громади Ганна Варцаб’юк.

Космацькій сорочці притаманні візерунки, вишиті яскравими кольорами, серед яких здебільшого різні відтінки жовтого та оранжевого.