Як відомо, в 2019 р. було проведено капітальний ремонт Музею історії Галича, одночасно з цим було суттєво оновлено експозицію установи.

Серед нових і цікавих експонатів котрі поповнили музей привертає увагу гіпотетична реконструкція корони Юрія І Львовича (бл. 1252–1308), онука князя Данила Романовича (1201–1264).
Загальновідомим є той факт, що князь Данило в 1253 р. був коронованим і отримав вінець, скіпетр і корону з рук легата папи.

На відміну від коронації Данила у письмових джерелах не зафіксовано, або ж поки не встановлено факту безпосередньої коронації Юрія Львовича.
Однак, відоме зображення печатки цього володаря белзьких, холмських, галицьких і волинських земель, чітко вказує на королівський статус.

На печатці вирізано наступний текст - «S[igillum] Domini Georgi Regis Rusie» - Печатка господаря (пана) Георгія (Юрія), короля Русі; на звороті: «S[igillum] Domini Georgi Ducis Ladimerie» - Печатка господаря (пана) Георгія (Юрія), князя (Во)лодимирії. На аверсі зображено князя Юрія, як короновану особу з усіма відповідними монаршими інсиґніями.

З метою популяризації минулого, створення цікавої експозиції, та з ініціативи працівників Національного заповідника «Давній Галич» місцеві майстри - ковалі Борис та Олег Фіголі (племінники відомого мистецтвознавця й дослідника Галича – проф. Михайла Фіголя (1927–1999)), виготовили гіпотетичну реконструкцію корони, опираючись на зображення короля Юрія І Львовича, відтиснуте на печатці початку ХIV ст.

Корону виконано й оздоблено ручним способом, використано метал покритий сусальним золотом та прикраси.

Після завершення карантину всі зацікавлені зможуть побачити цей чудовий витвір місцевих зодчих. Експонується він в Музеї історії Галича (с. Крилос Галицького р-ну, Івано-Франківської області, Митрополичі палати).

Довідково. Юрій Львович (р. н. невід. — п., імовірно, 1308) — князь белзький, холмський, галицький і волинський.
Старший син кн. Льва Даниловича і угор. принцеси Констанції, доньки угор. короля Бели IV. За життя батька володів Белзом і Холмом.
Був одружений двічі: з донькою тверського і великого владимирського кн. Ярослава Ярославича (1282), після її смерті (бл. 1286) — з донькою куявського кн. Казимира I Євфимією, онукою мазовецького кн. Конрада I і сестрою краківського кн. Владислава I Локетка.
1288 спробував захопити у смертельно хворого володимирського кн. Володимира Васильковича частину Волині. По смерті батька (бл. 1300) зосередив у своїх руках владу над Галицьким князівством і Волинським князівством, титулував себе "королем Русі, князем Володимирії" (Regis Rusie, Princeps Ladimerie). Переніс свою столицю до Володимира (нині м. Володимир-Волинський).
У війнах між краківським кн. Владиславом I Локетком і чеським королем Вацлавом II підтримував першого. Втратив Люблінську землю, прилучену кн. Данилом Галицьким. Започаткував союз із Тевтонським орденом.
Великим політ. успіхом Ю.Л. було утворення з його ініціативи окремої Галицької митрополії.