Тема пам’ятників столиці Прикарпаття сьогодні у всіх на слуху. «Галичина» постійно отримує листи від читачів, котрі незадоволені скульптурними творами, що останніми роками з’являються в місті. Люди пишуть, що в Івано-Франківську практично немає вдалих пам’ятників українським діячам. Гадаю, це не голослівні заявки. Приміром, пам’ятник Іванові Франку — гігантський, розмашистий, динамічний, чи то Франко у вогні, чи з крилами — незрозуміло. Пам’ятник Степанові Бандері, навпаки, губиться на даху музею і є замалим. Бо здалеку навіть незрозуміло хто то, гості міста не завжди бачать у тій фігурі Героя України, а місцеві жителі навіть іронічно називали його Бетменом у павутині. Та й тло позаду пам’ятника створює непривабливе враження — з білизною, обшарпаними стінами і пияками, котрі там частенько збираються. Пам’ятник зародженню життя — в народі «Яйцю» — сьогодні втратив свою популярність через зміну політичних реалій та окрасу у вигляді кованих гілочок, але після Міцкевича залишився найпопулярнішим у туристів. Пам’ятник страченим українським патріотам, на жаль, зображає людину, котра дивиться у вічі смерті, в мішку, тому є цілком незрозумілим і обурює багатьох. Я особисто чула версію, даруйте, що то звичайна «дуля». І це ще не все, бо пам’ятник на честь проголошення столиці ЗУНР у Станиславові, що на Грюнвальдській вулиці, називають «вазою». У вересні цього року громадськість краю відзначатиме 200-ліття нашого краянина Івана Вагилевича, члена відомої «Руської трійці», котрий сім років вчився у Станиславівській гімназії. Головний історик міста на громадських засадах доцент ПНУ ім. В. Стефаника Богдан Гаврилів ще з 2008 року виношує ідею встановлення пам’ятної відзнаки творцям альманаху «Русалка Дністровая». Недавно закінчився конкурс проектів пам’ятника, і з шести варіантів журі з дев’яти осіб обрало два. Як ви розумієте, один із них отримав більшість голосів, тому є переможцем. і, звичайно, городяни не залишилися осторонь, бо ж їх не кличуть у конкурсні комісії, тому вже дали йому назву — «марсіани на каналізаційній трубі». Богдан Гаврилів, член конкурсної комісії з питань встановлення пам’ятника «Руській трійці», приніс до редакції «Галичини» фото двох найкращих варіантів. Можемо обирати самі. «Ще задовго до оголошення результатів і навіть до засідання комісії я провів соціологічне опитування — цікавився думкою і фахівців, і звичайних людей, показуючи їм кожен із шести ескізів. Усі обрали проект Володимира Довбенюка (проект пам’ятника, що здобув друге місце. — Авт.), — ділиться своїми думками Б. Гаврилів. Колись у розмові з міським головою, коли в мене тільки виникла ідея встановити пам’ятник членам «Руської трійці», він сказав, що хотів у скверику позаду медуніверситету встановити погруддя Лесі Українки. Однак я його переконав, що Маркіян Шашкевич, Іван Вагилевич і Яків Головацький мають більше стосунку до нашого краю. Тепер нарешті ця ідея може здійснитися». Вартість пам’ятника-переможця авторства Степана Федорина — 300—350 тисяч, якщо виливати з бронзи. Удвоє здешевити його можна, зробивши мідним. Пам’ятник трьом зачинателям нової української літератури в Галичині за версією Володимира Довбенюка вартує 100 тисяч, якщо не ставити ліхтарі. Вартість кованих ліхтарів також 100 тисяч. Iстотно здешевити проект дозволить виготовлення пам’ятника з гранітної крихти і покриття бронзою, розповів нам Богдан Гаврилів. З огляду на те, що стилістика двох проектів пам’ятників «Руській трійці» в івано-франківському скверику позаду медуніверситету цілком різниться, ми подаємо нашим читачам фото двох проектів. Крапку над «і» тут має поставити сесія Івано-Франківської міської ради. Леся ТУГАЙ |
