У вересні 1989 року під час розкопок місця розстрілу наших краян підрозділами НКВС в 1939—1941 рр. у другій ямі було знайдено останки молодої дівчини з русявою косою. В черепі було три кульові отвори. З кишені кожуха витягли добре збережені документи, загорнуті в хустинку. Це були копія вироку і квитанція про обшук «Касюк Марии Васильевны», яку засудили на 7 років ув’язнення за вироком військового трибуналу 12-ї армії Київського ОВО (особливий військовий округ). Її було звинувачено в тому, що була зв’язковою станичної ОУН — «контрреволюционной повстанческой организации». Щоб дізнатися більше про Марію Касюк, Роман Круцик поїхав у Старі Кути, де колись жила проста селянська дівчина разом зі своєю матір’ю Тетяною і дідом Феодосієм. Найповнішу інформацію один з керівників обласного історико-просвітницького товариства «Меморіал» ім. В. Стуса отримав від її подруги Анни Глібчук. Вона розповіла, що тяжким було Маріїне дитинство. Після закінчення сільської школи вона ткала килими і здавала на кутську килимарню: сім’я жила вбого. Але де б не з’являлася Марія — на вулиці, в читальні «Просвіти» чи в церкві — скрізь люди не зводили з неї очей. Навіть старі діди зупинялися, щоб помилуватись її вродою. Марічка гарно співала, і на сільській сцені була неперевершена. і таку красу, напевно, поглумившись, знищили кількома пострілами в голову. У ніч на 14 січня 1941 року, коли за давнім українським звичаєм молодь села ходила від хати до хати переодягнутою процесією на чолі з «Меланкою» і «Василем», вітаючи всіх з Новим роком, енкаведисти затримали їх і заарештували, звинувативши у підготовці збройного повстання проти радянської влади. Всього було затримано 15 осіб: Ковалюк Давид Олексійович, 1917 р. н., українець, освіта неповна середня, селянин, звинувачення: член ОУН, псевдо — Сивошапка, засуджений на 10 років позбавлення волі; Кулешер Дмитро Миколайович, 1910 р. н., с. Старі Кути Косівського району, українець, освіта початкова, заступник голови промартілі, звинувачення: член ОУН, псевдо — Сорокатий, керівник районного проводу ОУН, засуджений до розстрілу; Павлюк Мирослав Андрійович, 1920 р. н., українець, освіта неповна середня, селянин. Звинувачення: член ОУН, псевдо — Грицько, станичний ОУН, засуджений до розстрілу; Чепига Володимир Юрійович, 1919 р. н., українець, освіта неповна середня, селянин. Заарештований 30.01.1941 р. Звинувачення: член ОУН, засуджений на 10 років позбавлення волі; Гринюк Андрій Григорович, 1921 р. н., українець, освіта неповна середня, селянин. Заарештований 30.01.1941 р. Звинувачення: член ОУН, псевдо — Короленко, засуджений на 10 років позбавлення волі; Грецюк Володимир Петрович, 1920 р. н., українець, освіта неповна середня, селянин. Заарештований 16.01.1941 р. Звинувачення: член ОУН, псевдо — Блакитний, керівник ланки ОУН, засуджений до розстрілу; Косюк (Касюк) Марія Василівна, 1919 р. н., українка, освіта початкова, селянка. Звинувачення: зв’язкова станичної ОУН, засуджена на 7 років позбавлення волі; Кузминюк іван Михайлович, 1921 р. н., українець, освіта початкова, селянин. Звинувачення: член ОУН, псевдо — Шпилько, Крук, Капуста, Тихоліс, розвідник станичної ОУН, засуджений до розстрілу; Сендерський Омелян Дмитрович, 1917 р. н., українець, освіта середня, селянин. Заарештований 29.01.1941 р. Звинувачення: член ОУН, псевдо — Незабудько, засуджений на 10 років позбавлення волі та 5 років позбавлення в правах; Цикаляк (Цикалюк) Михайло іванович, 1921 р. н., українець, освіта неповна середня. Звинувачення: член ОУН, розвідник ОУН, засуджений до розстрілу; Тарновецький іван Дмитрович, 1918 р. н., с-ще Кути Косівського району, українець, освіта середня, селянин. Звинувачення: член ОУН, псевдо — Шапка, керівник підрайонного проводу ОУН, засуджений до розстрілу; Тимчук Микола. Ще до арешту в Кутах Миколу двічі брали на допит. Після цього він покінчив життя самогубством; Воротняк Федір Михайлович, 1908 р. н., українець, освіта початкова, селянин. Заарештований 30.01.1941 р. Звинувачення: член ОУН, псевдо — Лисий, засуджений на 10 років позбавлення волі; Воротняк Лук’ян Михайлович, 1911 р. н., українець, освіта початкова, селянин. Звинувачення: член ОУН, псевдо — Чорний, засуджений на 10 років позбавлення волі; Дарійчук Микола Максимович, 1906 р. н, українець, освіта неповна середня, селянин. Звинувачення: член ОУН, псевдо — Лев, керівник ланки ОУН, засуджений до розстрілу. Двох братів Воротняків і Дарійчука Миколу забрали із сусіднього села Тюдова. Юнаків і Марію Касюк видали місцеві зрадники. При обшуках брали все, що могло згодитись, а потім знищували, складаючи акти. Як і у всіх інших справах виносились постанови про продовження слідства. З протоколів видно, що на перших допитах заарештовані поводилися достойно і коротко й розумно відповідали на запитання. Надалі на кожному наступному допиті статті обвинувачення змінювали відповідно до того, що наговорив на себе під час нелюдських тортур підслідний. Слідство над кутською молоддю тривало досить довго. Після слідства Анна Глібчук носила їм передачі до станіславської в’язниці. Тої зими кутські теслярі будували в Станіславі військові стайні. Анна жила з ними і тому мала можливість носити до в’язниці передачі. Судили косівчан 18—19 квітня (перед Великоднем) 1941 року на закритому засіданні військового трибуналу (ВТ) без присутності прокурора, адвоката і навіть самих підсудних. Головував військовий юрист Васильєв, члени трибуналу — технік-інтендант 1-го рангу Зінченко і технік-інтендант 2-го рангу Тумасов при секретарі молодшому військовому юристові Кирилову. Додому ніхто з патріотів уже не повернувся. До смертної кари засудили 9 осіб, чотирьох — до 10 років ув’язнення. Єдина жінка-в’язень із цієї групи — Марія Касюк отримала 7 років. Важко й уявити, що пережила молода вродлива гуцулка в катівнях станіславської в’язниці. Завдяки знайденим у могилі копії її вироку і квитанції з в’язниці НКВС м. Станіслава вдалося віднайти і кримінальну справу й місце поховання її земляків у «Дем’яновому Лазі». Мати Марії Косюк (Касюк) дуже тужила за єдиною дочкою. Після війни зверталася у прокуратуру, КДБ, органи влади, щоб дізнатися, чи жива її доня. Але влада відмовчувалася. У 1947 р. матір вивезли на Сибір, її рідня почала звертатися у вищі інстанції, у Москву і якось домоглися повернення її в Україну. Та вдома вже не було рідної хати. Майже сліпою мати Марії Косюк (Касюк) дожила свій вік у родича — Мирослава Кушнірука. Вони були справжніми українцями: любили рідний край, свій народ, свою мову, шанували звичаї і традиції, ревно дотримувалися віри своїх дідів і прадідів. Вони були молодими: хотіли кохати і бути коханими, хотіли співати своїх пісень, хотіли бути вільними на своїй землі. Але «освободітєлі» позбавили їх усього цього. і вони повстали й загинули в полум’ї цієї боротьби. Тож пам’ятаймо їх і молімося за їхні душі і на Різдво, і на Великдень, і щодня, дякуючи їм за незалежність... Михайло ФРЕЇК, завідувач МК «Дем’янів Лаз» |
