Серед гостей нашого міста було багато відомих і шанованих людей. Але бували й такі «гості», які краще б ніколи не приїжджали до Станиславова. Так, у квітні 1910 року до міста прибула банда аж із самого Лондона. До неї належали Стенлі Краус із Нью-Йорка, Казимир Пекарський родом із Ростова, що мешкав у Лондоні, і Овсій Шломович родом з Бялистока, який теж мешкав у столиці Великобританії.

На підозрілих гостей звернув увагу місцевий муляр Ян Лукасевич і повідомив про них до поліції. Поліція зацікавилася прибулими, і виявилося, що вони приїхали до свого спільника – місцевого шевця Кальмана Інслера. В гостей знайшли американські долари, російські рублі, а також кишенькові ліхтарики, свердла та інші інструменти.

За свідченнями Лукасевича, приїжджі зав’язали з ним розмову в тютюновій крамниці, розпитували, чи у Станиславові багато заможних людей, цікавилися Касою ощадності. Вони відрекомендувалися артистами і стверджували, що мають намір прибути до Станиславова зі своєю трупою. В ході слідства поліція виявила, що «актори» вдало «виступили» вже в кількох містах, здійснивши крадіжки зі зламом у Жидачеві, Борщеві та Калуші.

Однак їхнє «турне» Станиславовом було зірване завдяки пильності місцевого муляра. Львівська газета «Хвиля» у 1934 році повідомила про ще одного відомого «гостя», який побував у Станиславові, – ведмежатника міжнародного класу Заніча Затиша. Він потрапив до рук правосуддя під час поліцейської облави разом з іншими затриманими.

Ведмежатник представився як Анатоль Заніч з Литви, але коли поліцейський переглядав альбом з фотографіями міжнародних злочинців, він легко упізнав знаменитого злодія. Затиш устиг відзначитися зухвалими пограбуваннями в Австрії, Угорщині, Англії, Данії, Німеччині – загалом у більш ніж десяти європейських країнах. Однак станиславівські поліцейські поставили крапку у кар’єрі знаменитого ведмежатника і доправили його до карно-слідчої тюрми по вул. Білінського (тепер вул. Сахарова).

 Олена БУЧИК