Четвер, 2020-01-23, 8:46 AM

 
Меню сторінки
 
Анонси подій
 
Нові світлини

 
Важливі події

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

 
Календар новин
 
Архів новин
Головна » 2011 » Серпень » 5 » “...Скріпити свою працю до останньої перемоги...”
11:29 AM
“...Скріпити свою працю до останньої перемоги...”
Велика та героїчна історія нашого народу. Любов до рідної землі і бажання бути єдиними господарями на ній здавна були властиві галичанам. Тому в пам’яті народній навіки залишаться імена тих, хто боровся за незалежність України, хто йшов тернистим шляхом до волі, залишаючи по собі безсмертні подвиги в ім’я великої ідеї. Їх було сотні, а потім і тисячі. Вони не підкорились своїм "визволителям”, вибирали смерть або важке заслання, але не зрадили Україну. Їхнє життєве кредо – «Смерть або воля України». Багато вже мовлено про цих звитяжців, але ще не все і не про всіх. Ті, які загинули героїчною смертю, не завжди мали свідків. Багато цікавого забрали вони із собою в могилу. Вже ніколи не дізнаємося правди. Тепер, поки ще живі деякі очевидці, ми повинні все зробити для того, щоб не загубилися яскраві приклади героїзму та служіння рідному народові за волю і незалежність України.
Такою людиною був Петро Козак (Довбуш) – наш земляк. Народився він 1911 року в селі Блюдники. Тут же, коли після одних «визволителів» прийшли другі – німецькі, не витримує і йде в підпілля, щоб нещадно боротися проти ворога на своїй землі. Вдома залишає стареньку матір, дружину, маленьку донечту в надії вибороти краще життя для них. За рішучість, відданість, кмітливість, розум та організаторські здібності його обрано повітовим провідником.
«Тому, що фронтові дії розвинулися в нашому терені, ми не сміємо приглядатись з заложеними руками, а якнайбільше скріпити свою працю до останньої перемоги, – говорить Довбуш у своєму Наказі 4:4 на постої 8-05-44 року.
Багато міг зробити цей чоловік для України, для народу, для сім’ї, але не судилося…
4 грудня 1945 року його не стало. Сидів за друкарською машинкою, не знав, що надходить остання хвилина. Хату, в якій працював, обступили облавники, вирватись було неможливо. Коли вдерлися до хати і сказали: «Руки вверх!»... Він випустив кулю в скроню... На стіні залишились тільки краплі крові... Його привезли у рідне село Блюдники на велике свято – Введення Пресвятої Богородиці в храм. Поставили під церкву і сказали: «Дивіться на свого Довбуша!». Закінчилось Богослужіння. Люди виходили з храму, обступили тіло загиблого так, щоб не побачила мати. Сумну звістку матір почула пізніше вдома. Дізнавшись, що сина вже нема в живих, почала голосити... Дружина Козак Варвара з донькою Стефанією (1937 р.н.) були на той час вже вивезені в Красноярський край. Востаннє бачились, коли дочці було 2 рочки.
Так загинув наш славний односельчанин, підпільник УПА «Довбуш», якого знали і поважали в окрузі. 
Трагічною була доля захисників Батьківщини. Гинули ті, хто разом із десятками тисяч героїв ОУН-УПА ціною власного життя захистили жителів нашого краю від геноциду більшовицьких окупантів, від депортації. Боролись і помирали партизани-бандерівці, які жертвували своїм життям заради щасливого майбутнього нашого народу.
Підготував студент ІІ курсу кафедри 
політології Інституту історії і політології 
Прикарпатського національного університету ім.В.Стефаника
 Віталій МАЦЬКЕВИЧ, 
"Галицьке слово"

Переглядів: 334 | Додав: Dnister







Пошук на сторінці
Статистика

Locations of visitors to this page
 
Кнопка сторінки

Івано-Франківська обласна організація НСКУ

 


Наші друзі





Відлуння віків Вишивка Оксани Чемеринської
 
©2010 - 20. Ідея, автор, збір і систематизація матеріалів - 
Почесний краєзнавець
України 
Андрій Чемеринський. 


Матеріали авторів розміщені виключно для популяризації та зацікавлення історією рідного краю.
Офіційна позиція Спілки може бути відмінною від думки поданої в авторських матеріалах.

Подання власних дописів та досліджень для розміщення на сторінці вітається.

Copyright MyCorp © 2020