Родина Кисілевських дала для Галичини і світу не одне покоління громадських діячів, вчених, священиків. Зокрема, в 1893 році на душпастирській ниві тільки на території Станіславської єпархії трудилось дев’ять представників цього роду. Данило-Василь Кисілевський народився 12 лютого 1902 року в Рошневі Товмацького повіту (нині Тисьменицького району) Станіславського воєводства в сім’ї Анни і отця Йосипа, пароха церкви св. Архангела Михаїла. Старший син отця Йосипа, Кисілевський Костянтин (1890 р.н.), мовознавець і педагог, професор Українського Вільного Університету в Мюнхені, директор школи і вищих курсів українознавства у Нью-Йорку, автор низки шкільних підручників з української мови і дидактичних праць; у співавторстві з Є. Грицаком уклав українсько-польський і польсько-український словник, досліджував мову Ганкенштайнового кодексу, українські говірки басейну Дністра і Пруту. Данило-Василь Кисілевський проявив неабиякі здібності до навчання. Матуру здав у 1926 році в Тернополі. Згодом успішно закінчив Станіславську духовну семінарію і був рукоположений на священика в неодруженому стані 27 вересня 1932 року єпископом–помічником Іваном Лятишевським в Катедральному соборі Св. Воскресіння Христового в Станіславі. Перше священиче призначення о. Данила було в Печеніжині Пістинського деканату від 25 жовтня 1932 року з виконанням обов’язків систематичного сотрудника. Згодом його чекала душпастирська праця сотрудником з правом управи в Поточиськах Городенківського деканату та систематичним сотрудником в Нижневі Устецького деканату (тепер село Тлумацького району). І в кожному населеному пункті молодий священик дбав про піднесення релігійної та національної свідомості своїх парафіян. 1 липня 1933 року о. Д. Кисілевський отримав призначення експонованим сотрудником в церкву Івана Богослова села Луг Делятинської парафії Надвірнянського деканату. Тоді це велике село, котре ховалось серед смарагдових лісів за срібною річкою Перемиською, налічувало 1100 вірних греко-католицького обряду. Тут проживав знаменитий будівничий церков та різьбяр Василь Турчиняк. Іконостаси в церквах сіл Яблуниця (1895–1904), Ворохти (1936–1939) — намісний ряд, Верхнього Майдану (1932–1934), Стримби (1935–1936) рідного йому Лугу (1911–1938) в Надвірнянському повіті, будівництво та оздоблення церкви у Лузі та Дулібах біля Стрия, у Грушеві біля Дрогобича на Львівщині, різьби в залі засідань Надвірнянської повітової ради. Василь Турчиняк більше двох десятків років працював над унікальним інтер’єром церкви св. Івана Богослова в Лузі. Велику опіку і підтримку він мав в особі о. Д. Кисілевського. В другій половині 30 – х рр. ХХ ст. старий майстер завершував різьбити запрестільну стіну і бічні престоли. Останні — «Святий Миколай» та «Святі Констянтин і Олена» з церкви в Лузі — зараз знаходяться в храмі Різдва Пресвятої Богородиці в Делятині. Педагог і піаністка Галина Лагодинська-Залеська (1900 – 1964) в статті «Скарби мистецтва у глухій закутині» (часопис «Наша Батьківщина» №11 за 1938 рік) писала: «Ініціатором останніх церковних робіт Турчиняка був о. Кисілевський, теперішній парох Луга. Він дбає про те, щоби якнайскоріше викінчити церкву. О. Кисілевський старається заохочувати Турчиняка до робіт у церкві, бажаючи, щоби якнайбільше його праці лишилося між нами та щоби він не витрачував свого таланту на роботу для чужих». Отець Д. Кисілевський завжди був у вирі життя, часто приходив у школу села Луг, проводив катехизацію школярів. На поданій світлині бачимо отця і вчительку М. Голинську серед школярів, які отримали перше Причастя. Це були приємні часи, адже люди горнулися до молодого священика, любили його і поважали. 12 грудня 1941 року отець стає парохом села Залуччя Снятинського деканату, згодом працює в Княжому цього ж району. Звідси починається хресна дорога отця Д. Кисілевського. В 1946 році відбулися численні арешти греко-католицьких священиків. Викликали і отця Данила. Поставили перед дилемою: або перехід до православ’я, або в’язниця і Сибір. Людина непохитної сили духу отець Кисілевський залишився вірним рідному народові, церкві. 16 серпня 1946 року отець Д. Кисілевський був заарештований. Йому висунуто звинувачення: матеріально допомагав УПА, переховував дружину вояка УПА. Військовим трибуналом військ МВС Станіславської області 23 жовтня 1946 року священика засуджено на десять років позбавлення волі та п’ять років пораження в правах із конфіскацією майна. Отець Данило Кисілевський загинув 8 вересня 1947 року в ув’язненні, місце поховання невідоме. Реабілітований 29 січня 1993 року. Життя цього священика, мученика віри, мужньої і неординарної особистості є символом гуманності, жертовності, джерельної чистоти тієї когорти незламних українських священнослужителів, які своїм життям наближали день воскресіння УГКЦ, що настав у 1989 році.
о. Іван Лозинський, священнослужитель церкви Успіння Пресвятої Богородиці с. Яблуниця Яремчанської міськради. | 
