Впродовж тижня, з 31 березня по 4 квітня, Національний заповідник «Давній Галич» приймав учасників Всеукраїнського семінару-навчання директорів заповідників, історико-культурних комплексів та головних зберігачів фондів Міністерства культури України. 
– Київ, Чернігів, Батурин, Чигирин, Меджибіж, Кам’янець-Подільський, Самчики, Тустань, Бережани. Давно ми не зустрічалися таким гуртом музейників. Тому сьогодні ми радо вітаємо вас на славній Галицькій землі. Сподіваємося, що наша зустріч буде корисною, приємною і не останньою, – зазначив, вітаючи гостей, виконуючий обов’язки генерального директора Заповідника Володимир Костишин.
З вітальним словом до присутніх звернувся й голова Галицької районної ради Петро Стрембіцький, який окреслив історичну роль Галича в державотворчих процесах України. А на згадку про наш чудовий край вручив гост ... Читати далі »

Зеновій Федунків народився у селі Дем'янів Галицького району. Після закінчення історичного факультету Івано-Франківського державного педагогічного інституту ім ... Читати далі »

Якби львівський видавець Ізраель Регенбоген випустив цю поштівку у радянський час, його б негайно заарештували за розголошення державної таємниці. Але пан Ізраель мешкав у Австро-Угорщині, яка славилась своїми ліберальними порядками. Фотограф зазнимкував військові об’єкти Станиславова, пош­тівка з якими розійшлась тисячним накладом. Австрійці частенько випускали листівки мілітарної тематики і не бачили у цьому нічого страшного. А от за Польщі подібну практику припинили.
У 1890-х на південній околиці міста тривало масштабне будівництво. Тоді на замовлення військового міністерства тут споруд­жували казарми, стайні, штабні та господарські приміщення – загалом близько 20 будівель. У підсумку на мапі міста виник цілий мікрорайон із головною вулицею. Попервах вона ніяк не називалась, аж доки 22 листопада 1900 року її не нарекли Військовою. Пізніше, при всіх змінах ... Читати далі »

Незабаром, 12 квітня, усі пластуни України та світу святкуватимуть 102 роки від заснування Пласту. Саме в цей день 1912 року була складена перша присяга. «Репортер» поспілкувався з найстаршою пластункою Івано-Франківська – 89-річною Мирославою Радловською. Бабуся пам’ятає все, навіть часи напівлегального Пласту за поляків і німців.
Ця світла інтелігентна жіночка живе у старому будинку на вулиці Шевченка. Застаємо її вдома за читанням книжки. До речі, помешкання пані Мирослави просто заставлене книгами. Вони на шафі, на стільцях, на підлозі, у старих валізах. Здається, що потрапив у бібліотеку.
«Мені ходити важко, то я лежу в хаті та й читаю», – говорить Мирослава Радловська. У бабусі акуратна зачіска, одягнена вона в білу блузу з бантиком. Говорить повільно, виважено. Використовує такі цікаві слова, що здається за вікном – Га ... Читати далі »

Те, що навіть у найважчі часи українці знайдуть і привід, і спосіб посміятися з ворога, давно відомо. Останні події в Україні – чи не найкраще тому підтвердження. Варто згадати хоча б ті всі фотожаби, анекдоти, карикатури, які народ придумував навіть у найкривавіші майданівські дні. А як цю зброю використовували повстанці більш ніж півстоліття тому?
Тематичну виставку повстанських карикатур і гумористичних журналів минулого тижня відкрили в обласному Музеї визвольної боротьби. Сама експозиція невелика – вистачило і двох стендів, але насміятися можна доволі. Чого варта хоча б листівка з дотепним віршем «Їде Сталін на свині, Гітлер на собаці. А Бандера на коні – всіх їх має в с..ці». Або ж звернення більшовиків – точніше рекомендація пов­станців, що треба з ним зробити. Оскільки туалетним папером народ не розбалуваний, тож місце, де воно при ... Читати далі »

Після виходу фільму «Весёлые ребята» у 1934 році виконавиця головної ролі Любов Орлова прокинулась зіркою кіно.
Тоді люди мистецтва багато подорожували країною, зустрічались із простим народом, усіляко просували оте мистецтво у маси. Орлова наприкінці 1940-х не оминула навіть маленький Станіслав.
Про зірковий візит згадує тодішня мешканка міста Евеліна Тарєєва: «Якось приїхала з гастролями Любов Орлова. Мабуть, вам відомо, що Карпати — то були каракулеві місця. Каракуль тут навіть використовувався як валюта. Коли у великий ринковий день (четвер) ви повертаєтесь з ринку, то сусіди питають: «Пані була на базарі? Який нині курс каракулю?». Орлова отримала гонорар за гастрольні виступи, пішла до нашого кушніра, поклала перед ним гроші й каже: «Думаю, цього вистачить. Хочу попросити вас про велику послугу. Потрібно, аби ви з’їздил ... Читати далі »