Впродовж 15-ти років в Калуській загальноосвітній школі №4 діє зразковий краєзнавчий музей «Істрія рідного краю». Його було започатковано на базі шкільного дослідницько-пошукового клубу «Пам’ять» з ініціативи вчителя історії, члена Спілки краєзнавців України, лауреата премії Констянтини Малицької Світлани Загребельної.

Особливу увагу тут приділяють розвитку дзвоноливарства та історії роду Фельчинських, які прославили цим ремеслом Калуш, інформують «Вікна» з посиланням на «НК».

У неділю, 21 липня 1912 року, Станиславів виглядав так само, як Івано-Франківськ перед Різдвом чи на Великдень. Місто наче вимерло: на вулицях ні душі, порожні цукерні, кав’ярні, більярдні, у кутках дрімають кельнери. Хоча ні! Люди є, але вони не затримуються у центрі й великими тлумами сунуть вулицями Казимирівською (Мазепи) та Баторія (Короля Данила) на околицю міста. Давайте підемо за ними і дізнаємось, що ж там відбувається.

Дванадцять хвилин у повітрі

Вашій увазі пропонуємо нову сторінку літопису Станіславова. Дізнайтесь про найважливіші події в історії нашого міста, які сталися у 1903 році

1903 На початку року до станиславівської тюрми «Діброва» зі Львова привезли 200 в’язнів, які брали участь у тамтешніх заворушеннях. 11 січня вони вчинили бунт вже на новому місті — трощили меблі у камерах, ламали двері. Жандармерії за допомогою військових вдалося приборкати бунтарів, скрутивши 16 головних підбурювачів.

На будівлю івано-франківської міської Ратуші чекає масштабна реконструкція. Попередній проект уже готовий та чекає на коригування архітекторів.

Першочергово місцева влада планує облаштувати музей історії Івано-Франківська. Для цього необхідно розібрати старі приміщення, а цікаві знахідки стануть основою майбутнього музею, пише Побудовано.

У 1732 році неаполітанський священик Альфонс Лігуорі створив конгрегацію, тобто монаше згромадження, Святого Ізбавителя. Латиною «ізбавитель» – «redemptor», тож новий чин отримав паралельну назву – редемптористи. Його девізом стали слова 129 псалма: «Велике в нього відкуплення».

На Меморіальному цвинтарі чудом зберігся готичний надгробок Зиґмунда Мрочковського (1837-1888). Він був начальником окружного цивільного шпиталю – аналогу теперішньої обласної лікарні. У краєзнавчій літературі відомостей про нього небагато – ніби він заразився тифом біля ліжка хворого і передчасно помер.

Набагато більше цікавих фактів про лікаря наводить письменник Горацій Сафрін у своїй автобіографічній книзі «Комічні і особ­ливі історії мого життя».