Чи врятує одна ніч життя музею? - 25 Травня 2012 - НСКУ: Івано-Франківська обласна організація

акція "Ніч музеїв", яка є однією з найочікуваніших подій для туристів у цілому світі. Щороку 18 травня, у міжнародний День музеїв, тисячі європейських музеїв та галерей дозволяють вночі оглянути свої експозиції. Відвідувачі буквально атакують найцікавіші музеї, вистоюючи перед ними у довжелезних кількагодинних чергах, адже лише в цей день заклади працюють безкоштовно й до самого ранку, пропонуючи різноманітні акції й атракції.

В ніч на 18 травня Музей мистецтв Прикарпаття запалив свічки і запросив публіку послухати класичну музику. При вході зустрічають міми. Побувати у музеї сакрального мистецтва уночі - це вже дивовижно. Ніякого світла, лише мерехтіння свічок на ликах ікон, химерні тіні від скульптур і якась незбагненна містика. Але цього враження вистачає на перших десять хвилин, тим більше, що роздивитися самі ікони і скульптури при такому світлі майже неможливо. Тож слухаємо музику. У програмі відомі класичні твори, які виконують студенти музучилища та Київської консерваторії. В перерві між музикою - поезія у виконанні працівників обласної бібліотеки та коротенькі лекції про історію міста від краєзнавців Зіновія Соколовського та Івана Бондарєва. Доволі шумно, щоб зосередитись на лекціях. У двох кутках музею працюють художники, які малюють картини під звуки музики. Поруч вільні полотна, на яких кожен може спробувати себе у ролі художника і намалювати будь-що, чого прагне душа. Усе доволі консервативно. Молодь поступово покидає музей, залишається слухати музику старше покоління. О першій ночі музей зачиняють, хоч акція мала тривати до третьої.

"На мою думку, все вдалося. Я вже десять років працюю директором музею, але не пам'ятаю, щоб така кількість людей прийшла на акцію добровільно і свідомо. Вони побачили оголошення і захотіли прийти. Значить, їм це було цікаво, ми відгукнулися на запити часу й суспільства. Сьогодні до нас прийшли люди, які раніше ніколи не були в цьому музеї. Отже, акція вдалася на всі сто", - міркує директор музею Михайло Дейнега. За його підрахунками, впродовж перших кількох годин акції через музей "пройшли" майже 600 людей. Усе це, зі слів директора, стало можливим завдяки молодому колективу музею, який має бажання ініціювати такого роду заходи.

Ніде правди діти, не всі в Івано-Франківську здогадуються про існування Музею мистецтв Прикарпаття, який ще недавно називався Художнім музеєм. Споруду колишнього костьолу на площі Шептицького й досі нерідко приймають за діючу церкву. Окрім маленьких афіш на вхідних дверях, зовні нічого не вказує на те, що тут музей. Гарна радянська традиція організовано виводити цілі класи на екскурсію до музею вже давно у минулому, тож молодим людям і справді ніде дізнатися про те, що у їхньому місті є цікавий заклад з цікавою експозицією. Сам Музей мистецтв практично не ініціює ніяких заходів, які могли би привабити до нього відвідувачів. Експозиція музею вже багато років залишається незмінною, якщо не брати до уваги мистецьких виставок, про які повідомляють скромні афіші на дверях та ще на кількох міських тумбах.

"У Польщі музеї вже багато років провадять дуже широку діяльність, передовсім, мають освітні проекти для дітей та молоді: майстер-класи, лекції, художні конкурси з нагородами та багато іншого. Змінилися й експозиційні засоби: експозиції стали інтерактивними і мультимедійними. Дуже важливим засобом популяризації музею сьогодні є Інтернет - кожен музей має свій сайт і приділяє багато уваги рекламі. Може здатися, що все так добре через те, що польським музеям дають більше грошей, - зовсім ні! Зарплата музейного працівника дуже мала, дотації теж дуже ощадні. Але люди зрозуміли, що якщо не будуть щось робити самі, то забракне навіть того, що є. Це підприємливість. Музеї шукають спонсорів і пишуть гранти до Європейських установ та уряду. Крім того, музеї постійно думають про туристів і дбають про те, щоб бути "атракційними". Їм це вдається. Попри мале державне фінансування, з музеями у Польщі все ОК", - розповів "ГК" Богуслав Слупчинський, керівник театру "CST" у Цєшині.

Проведення бодай однієї "Ночі" для музею - як постріл, яким можна убити одразу двох зайців. По-перше, дехто з міщан вперше дізнається про існування у своєму місті такого музею, а ті, хто про нього знає і вже бував там, заінтриговані, щоб прийти ще раз. По-друге, інформація про акцію розповсюджується у ЗМІ, зокрема в Інтернеті, де більшість туристів шукають, куди можна поїхати і подивитися щось цікаве. Тому "Ніч" - це свого роду змагання за відвідувачів. В першу чергу, це змагання програм та заходів. Чим насиченішою буде програма заходу, тим більше відвідувачів завітає саме в цей музей. У музеях Львова та Києва таке змагання ведеться з 2008 року, все більше музеїв щороку долучаються до цієї акції.

Перша Івано-Франківська ніч у музеї закінчилася передчасно не тому, що люди не витримали, а тому, що їх "не втримали", вважають учасники акції. "Захід був цікавий. Проба вдалася. Мені в більшості все сподобалося, але погоджуся, що треба ще цікавіше", - зауважив начальник управління культури ОДА Володимир Федорак. "Це добре, що музей починає рухатися. Ця ніч - цікава акція. Думаю, що ряд людей прийде сюди ще раз, щоб роздивитися експозицію вдень. Але я не цілком задоволений цією акцією. У цих стінах можна було зробити все значно професійніше. Ніде не можна було побачити програму заходу і дізнатися, що ж тут буде відбуватися і чи варто ще на щось очікувати. Молодий колектив вчиться щось робити, але у місті є достатньо фахівців, які могли би допомогти все це втілити", - вважає Мирослав Яремак, художник-концептуаліст, дизайнер та постійний учасник різноманітних мистецьких заходів в Івано-Франківську.

Михайло Дейнега каже, що програма могла би бути інакшою, якби на його прохання допомогти фінансово відгукнувся хоча б хтось. Як результат, програма зроблена зусиллям людей доброї волі. Усі виступи зорганізували волонтери, які щиро захотіли подарувати франківчанам свято. Навіть з мінімальним бюджетом можна зробити програму наступної "Ночі" більш насиченою і сучасною, переконаний мистецтвознавець Анатолій Звіжинський: "У костелі є дуже цікаве місце - хори. Думаю, було би дуже гарно туди піднятися вночі і подивитися на все згори, послухати там музику. Цікаво було би організувати на екрані перегляд експонатів із музейних фондів". Мирослав Яремак вважає, що музей міг би ризикнути й організувати нічне сходження у крипту, де колись були поховання родини Потоцьких. "Найважливішим у таких акціях є гідно презентувати експозицію музею. Я сподівався, що для людей організують якусь екскурсію, але її так і не було. Думаю, було би цікаво не просто поглянути на експонати при тьмяному світлі свічок, а могти їх краще роздивитися, послухати їхню історію".

Показати ресурси музею, його можливості та потенціал, а також залучити молодь - це основна мета міжнародної акції "Ніч музеїв". Гідне представлення музейної експозиції та екскурсії цієї ночі влаштовують практично всі музеї. А розважальні заходи - це лише фішка, щоб привабити людей у музей. Анатолію Звіжинському пощастило побувати на "Ночі музеїв" у Варшаві: "Цілу ніч були відчинені абсолютно всі державні музеї та галереї. Управління культури організувало транспорт від одного закладу до іншого і розробило афішу всіх подій. Музеї із задоволенням брали участь в акції, придумуючи різні цікаві речі, щоб туристи прийшли саме в їхній заклад. Афіша була дуже насичена, доводилось вибирати між заходами. У Варшавському історичному музеї, наприклад, організували реконструкцію одного з відомих полотен. Картину вибудували із живих людей. Актори в костюмах протягом 20 хвилин, завмерши, тримали композицію цієї картини, а потім вийшли до публіки. У музеї сучасного мистецтва художниця Йоанна Райковська робила перформенс. Над озером неподалік музею вона пускала туман, який створював видимість того, що там літають духи. В тій частині міста колись жили євреї, і цими духами митці хотіли нагадати про людей, які колись були частиною Варшави, які творили ауру того старого міста".

Щоб оживити молодь і змусити її прийти в музей, насправді не потрібно дуже багато. Трохи пофантазуймо: наступного року в Івано-Франківську 18 травня відчиняються усі музеї: музей Довбуша робить екскурс у життя легендарного ватажка опришків й інсценізує "Пісню про Довбуша" з допомогою акторів драмтеатру. Музей визвольних змагань робить реконструкцію криївки на своєму подвір'ї й організовує конкурс на краще знання про життя повстанців у підпіллі. Літературний музей робить нічні читання нон-стоп...

З усіх закладів наразі лише Музей мистецтв виявив бажання наступного року провести "Ніч" ще раз. А от його більш відомий сусід, Краєзнавчий музей, має значно важливіші справи, ніж популяризувати заклад і залучати до нього молодь. "Якщо хтось таке зробив, це не означає, що всі мають повторювати. Треба придумати цікавіші форми роботи, але зараз ми всі сили віддаємо на ремонти наших приміщень в області - це найважливіше завдання на цей рік", - прокоментував Ярослав Штиркало, директор Краєзнавчого музею.