Вівторок, 2019-10-22, 1:52 AM

 
Меню сторінки
 
Анонси подій
 
Нові світлини

 
Важливі події

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

 
Календар новин
«  Травень 2012  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031
 
Архів новин
Головна » 2012 » Травень » 11 » Галицький старостинський замок
5:48 PM
Галицький старостинський замок
Своєрідним символом Галича є Старостинський замок. Одні дослідники вважали, що це польський замок (XVI-XVII ст.),  інші – що це Володимирковий палац,  ще інші – що це долітописна дерев’яна споруда, дехто стверджував,що це кам’яний замок княжих часів. З цього можна зробити висновок,  що ще до Старостинського замку на Замковій горі існувало укріплене поселення XI-XIII ст. З трьох сторін замок оточували вали, на яких знаходилося п’ять оборонних веж і три в’їзні  брами. За Польщі замок був відбудованим і служив цитаделлю королівської адміністрації. З часів свого зведення і до моменту остаточної руйнації (1858р.) замок десятки разів знищувався і відбудовувався та реставрувався. Одного разу був відновлений за власні кошти Андрія Потоцького.   
     
Є в Галича тяжіння надземне
Не обійти нам слави стороною.
Коли до міста я ставав спиною, 
То Галич все ж підтримував мене…
Степан Пушик

Галичани! До глибини душі вражена красою вашого міста,його історичною та культурною минувшиною. Вельми вам заздрю! Адже ви народилися та зростаєте, мужнієте та виховуєтесь на славних традиціях і звичаях своїх великих та легендарних предків. Живете на давній Галицькій землі, що її розбудовував умілець Авдій, оспівував у своїх піснях Митуса, описував в книгах Тимофій…
Тут владарював Ярослав Осмомисл, правив король Данило, звідси ластівкою полинула Ярославна-Єфросинія із безсмертного «Слова о полку Ігоревім …». Заздрю вашій багатющій та неоціненній історичній, культурній та архітектурній спадщині. Несказанно вражена величчю та красою Храму Святого Пантелеймона, багатством та розкішшю церкви Різдва Христового, історичною минувшиною Успенського собору, неосяжністю та таємничістю Старостинського замку, могутністю і величчю Дністра та його мостів.
Емоції, почуття та враження, які я отримала від відвідин княжої столиці, лягли на сторінки мого щоденника. Сьогодні ж хочу поділитися з вами своїми записами. Заздалегідь прошу вибачення за можливі неточності чи опущення. Все ж таки я не історик.
… «Було це під час подорожі по Західній Україні. Дорогою зі Львова до Ужгорода мені довелося зупинитися у Галичі, невеличкому містечку, що на Івано-Франківщині.
На перший погляд це звичайнісінький районний центр, яких багато на Прикарпатті. Оскільки часу було в мене вдосталь, то я вирішила прогулятися вулицями, ознайомитися з містом. 
На мій превеликий подив, люди виявилися тут досить привітні, охоче відповідали на мої запитання. Деякі з власної ініціативи розказували про окремі події з історії рідного містечка.
Старовинне княже місто колись слугувало не тільки великим торговельним і культурним центром західно-українських земель,але й свого часу було столицею могутнього Галицького, а пізніше Галицько-Волинського князівства.
Багато галичан виявилися видатними та відомими людьми не тільки в Україні, але й далеко поза її межами. Однак мене заінтригував саме той час, що зветься княжою добою,час правління великих князів та могутніх бояр, час, на який припадає розквіт державності на прикарпатських землях.
Мене вразив той факт, що галичани свято шанують та бережуть свою історію, звичаї, традиції. Кожен другий перехожий може розповісти про далекі та величні часи Галича. З’ясувалося, що вивченням, збереженням та популяризацією історії княжого Галича займається державна установа, що має статус національної – Національний заповідник «Давній Галич» і провадить широку просвітницьку діяльність …
Містечко невелике. Воно розкинулося у підніжжі Галич-гори і обрамлене могутнім Дністром. Багате воно не тільки своєю історією, але й щедре на пам’ятки архітектури, побуту та культури. 
Мою увагу привернув замок, що височить над центральною частиною міста. Зветься він Старостинський, розташований на Замковій горі, є своєрідним символом Галича. 
Обережно і повільно ступаю сходинками. Обабіч буяє весна різними відтінками зеленого :від яскравого, майже салатового, до насиченого темно-зеленого.
За кілька хвилин я на вершині Замкової гори. Замок постає переді мною в усій своїй красі та величі, яку проніс через століття. З виду він суворий і неприступний. Стоїть і  споглядає навкруги. Вражають міцні стіни, напівокруглені вікна... Дах здіймається високим шпилем в небо. Несміливо ступаю ближче. Відчувається якась дивна енергетика. Тут все просякнуте духом героїзму, мужності та звитяги.
Легко рукою торкаюся стіни. На якусь мить мені вдається перенестися в ті далекі часи…
А внизу – місто... Живе воно своїм життям... Люди, заклопотані буденними справами, поспішаючи вулицями, замку не помічають, ніби його не існує і ніколи не існувало. У відповідь на таку неувагу замок відповідає мовчазністю,стоїть собі гордо та велично... Що йому до буденного та суєтного сьогодення?! Він бачив все. Бачив життя в усій його величі та нікчемності. Пережив не одне покоління галичан. Було на його віку різного та вдосталь. Були і розквіт, і занепад... Були набіги та навали чужинців, руйнування... Були реставрації та відновлення… Було й багато чого іншого.
Він пам’ятає Данила та Осмомисла. Його стіни – кам’яний архів княжої доби, а залами гуляє дух лицарства, мужності та відваги. В ньому з’являлися на світ та зростали галицькі правителі, в його стінах не раз вирішувалася доля Галича та його мешканців. Пам’ятає він і бенкети, і бали, і полювання. Однак, пам’ятає і погроми, і руїни …
…Поряд з ним, таким величним та неосяжним, почуваєшся зовсім маленькою і беззахисною…
Замок ніби промовляє: «Чому ви ходите сюди? Чому топчете мої пороги ?Що хочете тут побачити? Нічого тут фотографувати!Хіба ж мало дісталося мені ?»… 
В якусь мить повітря наче згущується, стає млосно, душно і важко дихати…
Подих свіжого вітру повертає мене з далеких та героїчних часів у сьогодення. 
Ще раз обводжу поглядом замок. У відповідь – тиша. Ніби і не було того докірливого «Чому?»
Переводжу подих, намагаюся приборкати емоції та заспокоїтися. Ще раз кидаю поглядом навколо... Внизу місто потонуло в зеленому морі весни. Тільки де-не-де видніються білі плями. То цвітуть вишні...Як же тут гарно!..
Починаю роздумувати... Яким бачить місто замок взимку, коли все вкривається білою ковдрою снігу? А восени, коли Галич палає жовтогарячими фарбами?.. Це варто побачити!
Беру телефон, набираю номер знайомої. На коротеньке «Алло» скоромовкою випалюю: «Ти маєш це побачити ! Це неймовірно!»
Всідаюся на шовковий зелений килим і милуюся тим, що відкривається моєму зору. Тихо гудуть бджоли, весело співають пташки. Десь з глибини душі лине приємна мелодія,а неподалік у кущах солодко виспівує соловейко, за ним – інший, який вже зовсім поруч…
Сонечко хилиться до заходу. Сутеніє... Вже пізно. Пора повертатися. Тут, на цьому острівку історії, зовсім втрачається відчуття часу.
Підводжуся. Ще раз оглядаюся та неохоче спускаюся вниз… Я впевнена в тому, що повернуся сюди знову. Неодмінно повернуся!»
Так завершується перший день, проведений у Галичі.
Олена ПЕРЛОВА

Переглядів: 545 | Додав: Dnister







Пошук на сторінці
Статистика

Locations of visitors to this page
 
Кнопка сторінки

Івано-Франківська обласна організація НСКУ

 


Наші друзі





Відлуння віків Вишивка Оксани Чемеринської
 
©2010 - 19. Ідея, автор, збір і систематизація матеріалів - 
Почесний краєзнавець
України 
Андрій Чемеринський. 


Матеріали авторів розміщені виключно для популяризації та зацікавлення історією рідного краю.
Офіційна позиція Спілки може бути відмінною від думки поданої в авторських матеріалах.

Подання власних дописів та досліджень для розміщення на сторінці вітається.

Copyright MyCorp © 2019