Середа, 2018-01-17, 11:05 AM

 
Меню сторінки
 
Анонси подій
 
Нові світлини

 
Важливі події

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

 
Календар новин
 
Архів новин
Головна » 2017 » Грудень » 9 » Палагицький альбом
8:47 PM
Палагицький альбом

Не кожне місто чи село на Прикарпатті може похвалитися художнім альбомом, в якому були б зображені його мешканці. А ось село Палагичі, що у Тлумацькому районі, має такий альбом, який знає цілий мистецький світ. Створив його відомий польський художник Генрік Гіполіт Родаковський, який у 1867-1870 роках мешкав у Палагичах. Митець змалював повсякденне життя українського села, а його твори стали етнографічним взірцем вивчення побуту та одягу того часу. Звернення у творчості до сільських мотивів, звичайних людей, було новаторством, яке згодом започаткувало цілу серію подібних картин.

Народився Генрік Гіполіт Родаковський 9 липня 1823 року у Львові, в родині відомого заможного адвоката, доктора права, депутата Галицького станового сейму Павла Родаковського та Марії Сінгер, яка походила з німецької купецької родини, яка на початку XIX століття осіла у Львові. Це був другий шлюб батька. Родина була великою, мав Генрік ще трьох братів – Максиміліана, Юзефа, Жигмунта та дві сестри – Ванду і Леокадію. Від першого шлюбу ще був брат Віктор, який по батьку отримав у спадок маєток Палагичі. Родина Родаковських походила з так званої «убогої чиншової шляхти». Батько Павло Родаковський отримав у спадок маєток Заболотів неподалік Снятина та маєток Палагичі з великими землями неподалік Станиславова.

Початкову освіту Генрік отримав вдома, як тоді казали, «домашнє виховання», після якого у 1833 році розпочав навчання у віденському «Терезіанумі» – найпрестижнішій приватній школі Австрійської імперії. Протягом десяти років Генрік пройшов курс гімназії та два роки університету, однак це був психологічно важкий для нього час, бо Генрік двічі намагався втекти із Відня. У 1836 році хлопець переніс важке шлункове отруєння, яке дало ускладнення на порушення пам’яті, насамперед візуальної. Екзамен зрілості – «матуру», Генрік успішно здав у 1841 році. Згідно волі батька він поступив на правничий відділ Віденського університету, готувався до дипломатичної кар’єри. Про те, у молодого студента все більше перемагав потяг до пензля, Генрік хотів отримати художню освіту.

Дослідники творчості митця вважають, що розпочав він малювати приблизно з 1836 року. Спочатку це не було систематичне заняття, а періодичне, до поки у 1843 році під час канікул у Палагичах Генрік показав батькові свої чотири великі олійні роботи. Він погодився з аргументами сина, та дозволив йому покинути «Терезіанум» і окрім навчання в університеті ще брати регулярні науки рисунку та малярства. Його першим вчителем був відомий художник Йосип Дангаусер, який справив великий вплив на молодого Генріка. Після смерті наставника у 1845 році його короткий період часу навчав Франц Еубла та Фрідріх Амерлінг, портретисти віденської аристократії. Після закінчення університету у 1845 році Генрік Родаковський повертається до Львова.

Прагнення до подальшої художньої освіти веде хлопця до Парижу. Подорож Німеччиною та Францією справили на нього велике враження. У французькій столиці Генрік Родаковський розпочинає навчання у відомого художника Леона Когнета. Протягом п’яти років Генрік був у вирі життя паризького бомонду, мистецьких подій, він відчув справжню волю, як у житті так і творчості. В цей період його друзі називають «Л’арістот», він товаришує з Яном Александром Фредром та Яном Тарновським. Атмосфера свободи та рівності, події «Весни народів» 1848 року – хвилі європейських революцій, сформували демократичні погляди молодого митця. Після закінчення навчання у Парижі, Генрік Родаковський від осені 1850 до квітня 1851 року перебуває у Львові та його околиці. Родина побачила його ідейні та моральні зміни, а роботи викликали неабияке захоплення у львівської аристократії. Вдома Генрік творить свою першу велику роботу – портрет Батька, 1850 року, який зараз зберігається у Національному музеї у Варшаві. Навесні 1851 року Генрік Родаковський знову вирушає до Парижу.

З цього періоду починається час визнання та слави молодого художника. У 1852 році він малює портрет генерала Генріка Дембінського в мундирі генерала угорської революції. Цією картиною митець дебютує на Паризькому салоні 1852 року та здобуває на ньому Велику золоту медаль першого класу. Наступні роботи лише підкреслюють його талант. Це були Автопортрет та портрет Матері, створені 1853 року. Саме портрет Матері надав йому найбільшого визнання. Під час демонстрації картини у Кракові, того ж року, ним захоплювався сам Ян Матейко. Наступним кроком у творчості Генріка Родаковського стало створення великої монументальної картини «Хотинська битва», над якою він працював впродовж 1853-1854 років. Картині автор надавав великого значення, однак її не прийняли на Загальну виставу у Парижі в 1855 році. Це було великим потрясінням для Генріка Родаковського, у розпачі він знищує картину. Збереглися тільки ескізи окремих постатей, її підготовчий малюнок, та гіпсові фігурки верблюда та коня в русі. Незважаючи на невдачу, митець не полишає справи, а далі натхненно працює. Навесні 1858 року вирушає до Венеції, де вивчає творчість Паоло Веронезе, та копіює його картини «Апофеоз Венеції» та «Вечерю Святого Григорія Великого».

У 1861 році в житті Генріка Родаковського відбувається важлива подія, він одружується з Камілою фон Салзгебер, донькою відомого австрійського барона, чиновника високого рангу. У Камілу Генрік ще був закохався під час навчання у Відні, однак тоді вона була видана заміж за багатого старого вдівця, банкіра Августа Блюгдорна. Коханій митця було тоді тридцять вісім років, мала вона трьох дорослих дітей. Згодом у пари народяться двоє власних дітей. Дружина успадкувала від першого чоловіка великий маєток, що дозволило Родаковським побудувати власний будинок у Пассі, елегантному районі Парижу. На будинку, на полотні художник намалював плафон з постатями Рубенса, Леонардо да Вінчі, Рафаеля, Міхала Аньола. У плині часу цей плафон не зберігся. У 1863 році Генрік Родаковський малює ілюстрації до творів Гомера – «Іліади» та «Одісея».

Прагнучи виховати своїх дітей у патріотичному дусі, у травні 1867 року Генрік із родиною повертається до Галичини. Рідний брат Жигмунт застерігав його від цього кроку, пишучи у листі до нього: «Не будеш малювати в цьому краю. Найповніше джерело таланту може в ньому згаснути, перш за все, не будеш добре малювати, навіть коли б хотів, бо тобі бракуватиме будь-якого стимулу». Спочатку Родаковські оселилися у Львові, але тут зіткнулися із сімейними труднощами. Із Галичини втікає брат Жигмунт, якого переслідувала австрійська влада за участь у січневому польському повстанні 1863 року, вона закрила його адвокатську канцелярію, що призвело до фінансових проблем родини. Невдовзі помирає брат Віктор, який мав психічну хворобу. У такій ситуації Генрік із родиною оселяється у Палагичах, в маєтку брата Максиміліана: «у гарному, розташованому на заході провінції покутському селі, на віддалі двох миль від Станиславова та двадцяти хвилин їзди кіньми від повітового Тлумача». У саду маєтку митець облаштовує художню майстерню. Протягом трьох років, які родина провела у Палагичах, Генрік Родаковський намалював наступні картини у 1868 році – «Дама на коні» (портрет дружини верхи на коні), «Сторож», портрет домашнього улюбленця на фоні палагицького пейзажу. Сенбернар Сторож, був привезений із родиною з Парижу. Третьою картиною був «Портрет Єврея».

Найбільш відомим твором митця цього періоду є цикл акварельних робіт – «Палагицький альбом», який налічує 11 акварелей, мальованих на папері, типового розміру: висотою 31 см., шириною 24 см. Відображають вони «мальованих з натури малоруських селян та євреїв з Палагич». Кожна акварель детально підписана, поставлена дата та інформація про зображувану особу. Всі написи зроблені автором на французькій мові, як тоді казали, «салоновій» мові, якою розмовляла між собою аристократія та інтелігенція. У родині Родаковських також між собою нею спілкувалися, робилося це на догоду дружині художника. Першою була намальована акварель «Різбляр з Палагич» 12 жовтня 1867 року.

Згодом з’явилися наступні роботи: «Сень, двірський листоноша» 6 листопада 1867 року; «Пахцярж Шломе» 12 листопада 1867 року; «Війт Никола» 15 листопада 1867 року; «Побережник Грегорцьо» 17 листопада 1867 року; «Кінь Мушка» 10 грудня 1867 року; «Стаєнний хлопець Ясьо» 14 грудня 1867 року; «Шинкар Йосьо» 20 грудня 1867 року; «Листоноша» 1 січня 1868 року; «Гуменний Іван Безус» 4 січня 1868 року; «Стаєнний Іван та кінь Дікут» 16 березня 1868 року. Акварелі Генрік Родаковський надіслав з Палагич до Парижу, де вони викликали велике захоплення та зацікавлення. У 1875 році акварелі були опубліковані у газеті «Ілюстрований тижневик». Критики зауважували, що художнику вдалося вловити атмосферу покутського села, з її селянською і козацькою яскравістю та поезією.

У 1870 році родина Родаковських із Палагич повертається до Парижу, також подорожують Італією, а наприкінці 1872 року оселяються у Львові, де Генрік активно займається творчістю, малює портрети аристократії, картини на історичну тематику. Зокрема, показовою картиною цього періоду є «Звільнення бранців гетьманом Конєцпольським під Галичем» 1876-1877 років, яка була знищена в роки Другої світової війни у Познані. У 1878 році митець купує маєток Бортники неподалік Ходорова, де будує невеликий палац в стилі еклектика за проектом знайомого архітектора Юліана Захарєвіча. Із 1883 року у Бортниках художник проживає постійно. Після переїзду до нового помешкання, у ньому виникає сильна пожежа, яка спалила бібліотеку, всі привезені із Парижу картини та рисунки французьких художників. Загинули у вогні і деякі власні картини Генріка. У 1889 році Родаковські на декілька місяців їдуть до Парижу, а після повернення продають маєток Бортники та переїжджають до Відня. В австрійській столиці родина не затримується надовго, уже у липні 1893 року вони оселяються у Кракові, де художник займається громадською діяльністю, очолює Товариство приятелів образотворчого мистецтва. Нові плани та задуми обриває раптова смерть Генріка Родаковського 28 грудня 1894 року. Поховали митця на Раковіцькому цвинтарі у Кракові.

Довгий час не була відома доля «Палагицького альбому», вважалося, що він загинув в період Другої світової війни у Кракові. Лишень у кінці 1980-го, на початку 1981 року він був віднайдений у Горшові Великопольському, його вдалося закупити місцевому окружному музеєві. Зараз це Любуський музей імені Яна Декерта. З’ясувалося, що на початку 1970-х років «Палагицький альбом» перебував у колекції Францішки Жукотинської, вдови співвласника антикварного магазину у Варшаві. До нього акварелі потрапили перед 1939 роком, ймовірно шляхом закупівлі. У міжвоєнний період «Палагицький альбом» перебував в онуки художника Яніни Страшевської, яка спочатку мешкала у Бьоркові неподалік Кракова, а згодом переїхала до Варшави, де він і був проданий антиквару. Про його перебування у Горшові Великопольському не знали до 1970-х років, у 1980 році «Палагицький альбом» був внесений до реєстру пам’яток, а наступного року за виділені кошти міською владою був закуплений до музею. В Україні роботи Генріка Родаковського зберігаються у Львівській національній галереї мистецтв імені Бориса Возницького.

Роман Чорненький

Петро Гаврилишин


Переглядів: 11 | Додав: Dnister







Пошук на сторінці
Статистика

Locations of visitors to this page
 
Кнопка сторінки

Івано-Франківська обласна організація НСКУ

 


Наші друзі



Відлуння віків Вишивка Оксани Чемеринської
 
©2010 - 18. Ідея, автор, збір і систематизація матеріалів - 
Почесний краєзнавець
України 
Андрій Чемеринський. 


Матеріали авторів розміщені виключно для популяризації та зацікавлення історією рідного краю.
Офіційна позиція Спілки може бути відмінною від думки поданої в авторських матеріалах.

Copyright MyCorp © 2018