Ми знову зовсім серйозно йдемо в бік старого калійного, перевіряємо, чи ще вежа ратуші здіймається над плетивом гілок і дротів, і продовжуємо пізнавати історію свого міста.

Отже, початки калуської солі. Якщо вірити Михайлу Коломійцю, то в одній з галицьких грамот 1447 року згадується село Калуша з жупою (тобто, солеварнею). Але частіше побутує більш конкретизована згадка про калуську сіль — 5 квітня 1464 року, коли Казимир Ягелончик подарував одну "вареницю" (warzelniu) солі місцевій римо-католицькій парафії, йдеться на Facebook-сторінці Old Kalush.

Непоганий подарунок, але не так щоб шикарний. Підприємство складалося з двох малих панвів (схожих на великі сковорідки посудин, у яких випарювалась сіль. Ще часами ці посудини називали черенами або черунами.

І тут можна починати говорити про велику кількість невідомого всього. Калуш і його солевидобування не згадується в грамотах Лева Даниловича, ані інших галицьких князів. Як там було чи щось було? Поки що відповіді немає.

"Немає, якщо так чесно, відповіді і на питання про походження і роль поселення Баня. Угорці, видобуток солі, так, звісно. Але нічого чіткого на цю тему наче б теж нема", — йдеться в дописі.

Делікатні стосунки королів Угорщини і Польщі в питанні Галичини (яка формально належала угорцям, але вони дали польській короні "порулити" і можливість поінвестувати), ніколи не були секретом. Тут якраз документів чимало, більшість з них чудово описані Михайлом Грушевським. А про поширення культури видобутку солі та експорт технологій і фахівців — нічого. Може, хтось знає більше на цю тему — відгукуйтесь. Але відомо, що Баня і в давніх документах завжди фігурує як самостійне село. Без згадки в польських джерелах про угорців. Можливо, хтось має інформацію про інші джерела — то зголошуйтесь! Оповідки Каміля Бараньського без джерельної бази не пропонувати, — зауважує Old Kalush.