Вівторок, 2019-10-22, 2:01 AM

 
Меню сторінки
 
Анонси подій
 
Нові світлини

 
Важливі події

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

 
Календар новин
«  Травень 2012  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031
 
Архів новин
Головна » 2012 » Травень » 18 » Тунель серед міста. Найстарішій транспортній розв’язці міста виповнилося 105 років
9:24 PM
Тунель серед міста. Найстарішій транспортній розв’язці міста виповнилося 105 років
Проїздом під залізничним мостом на вулиці Вовчинецькій щодня користуються десятки тисяч франківчан. Минаючи його в розкішній іномарці чи у переповненому автобусі, вони й гадки не мають, що понад століття тому тунель під залізницею спорудили для... дерев’яних возів, якими їздили ярмаркувати (чи в інших справах) мешканці приміських сіл. Щасливо оминувши руйнувань під час двох світових воєн, він дійшов до нас у своєму первозданному вигляді. 

Колійовий бум
У середині ХІХ століття людство нарешті віднайшло спосіб швидкого пересування на великі відстані – залізниці. Стартувавши в Англії, «сталеві коні» за якийсь час заполонили всю Європу. У 1861 році перший потяг прибув до Львова. Через п’ять років залізнична колія з міста Лева пройшла через наш Станиславів до Чернівців. 
Зауважте, 300-кілометрову ділянку шляху з десятками мостових переходів спорудили вручну за неповні два роки! Будівничим не стали на перешкоді ні епідемія холери в країні, ні «домашня» австро-пруська війна – на той час ми були частиною Австро-Угорської імперії. 
У 1875 році Станиславів отримав залізничне сполучення зі Стриєм, через десять років – з Бучачем (ця ділянка зруйнована під час Другої світової війни). У 1894-му потяг «помандрував» у гори – на Яремчу, Ворохту та Вороненку. Загалом усі місцеві залізниці зведені ще у позаминулому сторіччі. 
Разом з благами цивілізації залізниці принесли місцевим мешканцям чимало клопоту. Газети регулярно сповіщали про трафунки на коліях – каліцтва, загибель людей та худоби. Були на Прикарпатті й свої Анни Кареніни, які добровільно закінчували життя під колесами вагонів...  

Рампа
Колія пройшла окраїною Станиславова – землями приміського Княгинина, розрізавши його на дві частини. Переїзд поблизу вокзалу часто закривався – за добу із Станиславова вирушало до 30 пасажирських та товарних потягів. Княгининці, як і мешканці інших приміських сіл, терпіли великі незручності, подовгу простоюючи перед зачиненою рампою. 
Особливо напруженою ситуація ставала в ярмаркові дні, коли тут збиралися десятки «транспортних одиниць» та худоба, яку вели на продаж... Нерідко траплялися поломки, каліцтва, крадіжки. Все це змушувало громаду Княгинина (вона налічувала майже 20 000 осіб – трохи менше, ніж в самому Станиславові) добиватися усунення штучної перешкоди.
Захисником громадських інтересів виступив посол Крайового сейму у Львові Йосип Гурик. У 1903 році він виголосив відповідне клопотання до уряду. Уряд, своєю чергою, звернувся до залізничників. Вони погодилися облаштувати проїзд за умови, що його утримання ляже на плечі громади Княгинина. Така пропозиція не влаштувала селян, які й так потерпали від чималих поборів. 
17 жовтня 1904 року Гурик знову звернувся з трибуни сейму: «Вулиця Вовчинецька належить до тих вулиць, на котрих єсть найбільший рух, а то для того, що тую вулицю переїжджають аж 20 громад селянських і обшарів двірських (працівників вокзалу – прим. авт.), котрі не мають іншої дороги ані до двірця, ані до міста».
Лікарі і священики не встигають до важких хворих, пожежники – на гасіння, свідки – до суду, пасажири – на потяги, мокне під дощем зібраний урожай. Ці та інші приклади наводив з трибуни «галицького парламенту» Йосип Гурик. І був зрештою почутий...

Селянський посол
Йосип Гурик народився 1853 року в селі Долішній Угринів. У 17 років після смерті батька став главою сімейства. Півроку служив в австрійському війську в полку уланів. Згодом опанував мулярське ремесло, що дозволило йому поліпшити власний добробут.
У 1877 році Гурик вступив до новоствореної станиславівської філії товариства «Просвіта». Власне, звідти й почалася його політична кар’єра. Він був активним учасником практично всіх національно-демократичних акцій в краї, які відбувалися в умовах жорсткого політичного протистояння. 
У 1889 році Йосипа Гурика вперше обрано послом до Львівського сейму. Він мав імідж селянського захисника і великого правдолюбця, оскільки активно обстоював інтереси української спільноти. До крайового парламенту уродженець Угринова обирався ще двічі, завершивши політичну кар’єру в 1908 році. 
Навіть затяті опоненти відзначали неабиякі ораторські здібності, називаючи Гурика «наймудрішим селянином у сеймі». Йосип також брав участь у виборах до райхстагу (державної думи), але програв провладному польському кандидату.   
Помер Йосип Гурик у 1924 році. Похований у рідному селі. Життєвий шлях нашого краянина детально викладено у книзі Ігоря Дейчаківського «Йосип Гурик – селянський посол», що вийшла друком 2004 року у видавництві «Лілея-НВ».   

Міст
Коли відбулося відкриття тунелю (так цю споруду називали сучасники), достеменно невідомо. Одні джерела називають 1906 рік, інші – 1907-й. Втім, особливого значення це не має. Нині первісна назва проїзду майже не використовується. Кажуть, не за тунелем, а за мостом. 
Залізничний міст – ровесник тунелю. Він стоїть на т. зв. балках Пейне, названих іменем свого винахідника, американського інженера, що жив у ХІХ столітті. Свого часу вони широко застосовувалися у мостобудівній справі. Нині всі споруди такого типу автоматично потрапили до розряду дефективних. 
«Звичайно, що зведений сто років тому міст не розрахований на сучасні навантаження, – відзначає заступник начальника відокремленого підрозділу Івано-Франківської дистанції колії Ігор Сідлярчук. – Та цей об’єкт далеко не найстаріший з тих, що ми експлуатуємо. Адже переважна більшість мостів слугують ще з часу прокладання залізниць...». 
Залізничники постійно стежать за станом столітньої споруди, очищуючи її від іржі та мазуту. Проведенню згаданих робіт неабияк перешкоджає інтенсивний рух під колією, та що вдіяти... Скільки ще експлуатуватиметься столітній міст, невідомо. Принаймні, в планах реконструкції на 2012 рік його немає. 

Підземний спрут
Активність княгининської громади у відстоюванні власних інтересів вирішила транспортну проблему для мешканців прилеглих районів і полегшила нащадкам освоєння нових міських територій. Навантаження на тунель постійно зростає. І цю проблему необхідно якось вирішувати.  
Кілька років тому місцеві зодчі запропонували розширити проїзд, «прорубавши» поруч (з боку вулиці Промислової) ще один тунель. На плані роз’язка нагадувала підземного спрута, який своїми «щупальцями» виходив на вулиці Вовчинецьку (в обидва боки), Сагайдачного, Хоткевича, Привокзальну і вже згадувану Промислову. Але наміри так і залишилися намірами. 
Між тим, з введенням у дію галицького мосту, який вже проектується, транспорт з львівського напрямку попрямує у місто коротшою дорогою, оминаючи перевантажені перехрестя Пасічної. Далі у нього буде лише два шляхи – залізничний переїзд на Надрічній або під міст на Вовчинецькій... 
До речі, згідно з планами транспортна артерія на Надрічній також має проходити під залізницею. Це буде вже третій тунель на ділянці від вокзалу до Бистриці Солотвинської, адже у 1930-х роках було відкрито переїзд між сучасними вулицями Ушинського і Максимовича.
Іван ГІРАК 

Переглядів: 327 | Додав: Dnister







Пошук на сторінці
Статистика

Locations of visitors to this page
 
Кнопка сторінки

Івано-Франківська обласна організація НСКУ

 


Наші друзі





Відлуння віків Вишивка Оксани Чемеринської
 
©2010 - 19. Ідея, автор, збір і систематизація матеріалів - 
Почесний краєзнавець
України 
Андрій Чемеринський. 


Матеріали авторів розміщені виключно для популяризації та зацікавлення історією рідного краю.
Офіційна позиція Спілки може бути відмінною від думки поданої в авторських матеріалах.

Подання власних дописів та досліджень для розміщення на сторінці вітається.

Copyright MyCorp © 2019