У Музеї мистецтв Прикарпаття оголосили конкурс на нового директора. Донині 15 років його очолював Михайло Дейнега.

Управління культури, національності та релігій ОДА оголосило конкурс. Зголосилися чотири кандидати: художник Микола Джичка, директор громадського ЦСМ Анатолій Звіжинський, науковий співробітник музею Віталій Козінчук та археолог Василь Романець. За умовами конкурсу кожен із них має бути громадянином України, вільно володіти українською, мати вищу освіту за спрямуванням і стаж в культурі понад трьох років. Документи приймали до кінця листопада. Кожен мав надати рекомендації та концепцію розвитку музею. То що ж вони обіцяють?

Інтерактив і технології

На рахунку Миколи Джички – 14 персональних виставок та півсотні спільних проектів в Україні, Польщі, Німеччині, Нідерландах і Туреччині. Окрім художньої освіти, у 2016 році почав навчання на юридичному факультеті в ТНЕУ. Є членом Української галицької партії.

Джичка був співорганізатором молодіжної мистецької формації «Форумс», з ініціативи якої створені «Школа мистецтв вихідного дня» та «Школа фотографії». Він активно налагоджує спів­працю з Дрезденом, зокрема забезпечив цьогоріч участь митців з України на бієнале OstгаІе.

Рекомендації для нього підготували директор департаменту освіти ОДА Віктор Кімакович і завідувач відділу реставрації краєзнавчого музею Валерій Твердохліб.

За словами Джички, музею потрібен командний дух, інтерактивні проекти та інноваційні технології. Для покращення матеріальної бази прагне залучати інвестиційні кошти.

Стратегію розвитку музею він вклав у 10 кроків. Це інтерактивні екскурсії, музейна бібліотека з комп’ютерами та Wi-Fi, оновлення і розширення площ для експозицій, аудіогід українською, польською, англійською та німецькою мовами, власний візуальний стиль та сувенірна продукція музею, електронний реєстр експозиції й фондосховищ, щорічний каталог експозицій та великий каталог найцінніших творів, створення віртуального туру та дискусійного клубу.

Співпраця і тренди

Анатолій Звіжинський з 1991 року курував програми сучасного мистецтва у Франківську, роботу галерей «Марґінеси» у Києві та Франківську, українського розділу на бієнале «Східна Європа: Spatia nova» в Санкт-Петербурзі 1996 року. Був співредактором мистецького альманаху «Кінець кінцем». За кермом муніципального ЦСМ організовував виставки, запрошував митців з-за кордону.

На посаду директора музею його рекомендують Микола Яковина, президент Українського національного комітету Міжнародної ради з питань пам’яток і визнач­них місць (ICOMOS), Павло Гудімов, арт-менеджер і директор «Я Галерея», голова комітету Верховної Ради з питань культури і духовності Микола Княжицький і головний художник обласного театру ляльок Ростислав Котерлін.

«Іноді мені здається, що Франківськ недооцінює діяльності Звіжинського, бо ніяк інакше я не можу собі пояснити ситуацію з програванням виборів на посаду директора ЦСМ, – пише в рекомендації Гудімов. – Але програвши, він не здався і продовжив роботу як громадський діяч, це вилилося у професійному втіленні фестивалю Porto Franko цього року, де я бачив його професійну роботу».

У концепції розвитку музею Звіжинський виділив шість основних етапів. Це й обмін досвідом, і співпраця з ICOMOS та європейськими партнерами, зміцнення репутації музею, підвищення якості контенту, використання цифрових технологій та формування мистецьких трендів.

Палац і світський живопис

Віталій Козінчук має ступінь доктора філософії за спеціальністю «богослов’я», проходив трирічну практику при Ватиканському музеї та Папській базиліці в Римі. З 2014 року є науковим співробітником музею мистецтв.

Рекомендації йому надали зберігач фондів філії Національного військово-історичного музею України «Герої Дніп­ра» Галина Брицька, директор обласного музею визвольної боротьби імені БандериЯрослав Коретчук і голова Коломийської регіональної організації НСХУ Катерина Каркадим.

У стратегії розвитку Козінчук пропонує перенести музей у приміщення палацу Потоцьких. Створити при музеї відділ сучасного мистецтва, відкрити галерею модерного малярства, школу сакрального і світського живопису.

Також Віталій Козінчук нагадує про негайний капітальний ремонт як костелу, в якому розміщений музей, так і його філії – церкви Святого Духа в Рогатині.

Реставрація та розширення

Василь Романець щодо освіти вказує Харківський художньо-промисловий інститут, спеціальність – художник декоративного мистецтва. У здобутках пише про багато реставрованих об’єктів на Прикарпатті. У стратегії обіцяє: збирати, зберігати, досліджувати прикарпатське, українське та світове мистецтво, поширювати знання про нього в Україні та за кордоном.

Зокрема Романець пропонує опрацьовувати колекції музею, впроваджувати новітні техніки реставрації та експонування творів, співпрацювати з музейними кураторами, підвищити стандарти музейної роботи. З часом планує утворити відділ – Центр сучасного мистецтва.

Аби оновити сприйняття музею, пропонує розширити його площі на палац Потоцьких, запровадити друк каталогів, співпрацю з радіо й телебаченням. Окрему увагу в стратегії Василь Романець приділяє збереженню будівель музею, зокрема власне колегіати та церкви в Рогатині.

Крім того, Романець нагадує, що свого часу допоміг музею отримати додаткові приміщення на Низовій, 2, а як реставратор працював над відновленням інтер’єру з фресками, реставрацією фасадів та пониженням пам’ятки до історичного рівня, аби зменшити замокання стін.

Рекомендують Василя Романця гендиректор заповідника «Давній Галич» Володимир Костишині голова історико-крає­знавчого об’єднання «Моє місто», краєзнавець-колекціонер Зеновій Жеребецький.

Потрібен менеджер

«Я схиляюся до того, що директором має бути людина молода, креативна і мисляча сьогоденням, – говорить Михайло Дейнега. – Людей пенсійного віку не розглядаю зовсім. Тут потрібен менеджер, бо для господарської діяльності є заступник. Директор мусить представляти музей, думати про його майбутнє, розвиток музейної сфери у Європі. Має знати про досягнення у сфері науки, розумітися в збереженні культурної спадщини і творів мистецтва. А ще – знати мови, аби вільно представляти музей за кордоном».

Дейнега пояснює, що його контракт закінчується і він вже не має наміру продовжувати. Нарікає на те, що музей майже не отримує підтримки від обласної влади.

«При всій повазі до влади, у мене немає бажання продовжувати діяльність. Приїжджають гості – вкладаєш свої кошти, їдеш до Києва – береш свої кошти, – говорить Михайло Дейнега. – Художник сам робить виставку, оформляє художні роботи, купує матеріали, сам везе виставку. А влада абсолютно нічого не хоче. Лиш тішиться, що відбувається стільки виставок».

Втім, за 15 років вдалося налагодити добру співпрацю з музеями та митцями Польщі, Словаччини, Угорщини, Румунії. За словами Дейнеги, графік виставок на наступний рік вже заповнений.

«Нині ми маємо нормальні умови для роботи фондів і адміністрації музею. Але немає нормальних умов для самого музею, – додає Дейнега. – Приміщення, яке є сьогодні – сакральне, має служити громаді за призначенням. Пам’ятка у плачевному стані. Самотужки музей нічого не може зробити. Ні Мінкульт, ні обласна влада не роблять нічого. У нас є програма розвитку міста, але де там музеї? Місто не має жодного. ЦСМ, який з Шевченка тепер перенесли на Підгірянки, – це кімнатка. Все, що нині відбувається в мистецтві – наперекір тому, що робить держава».

Обиратиме директора комісія від ОДА. Нині відомо, що до неї увійдуть три представники від громадськості – Микола Капак від обласного товариства охорони пам’яток історії та культури, Наталя Сербин від ГО «Залізний тризуб» і Ростислав Кондрат від Національної спілки фотохудожників в області. Хто буде від чиновників – ще не відомо.

Залишається сподіватися, що вибір буде об’єктивним і прозорим. А ми простежимо.

Ольга Суровська