27 травня 2012 року відбулося урочисте вшанування пам'яті поетеси, багаторічного в'язня сталінських концтаборів, зв’язкової Української Повстанської Армії -Катерини Мандрик-Куйбіди. Урочистості пройшли з ініціативи сина, члена Національної спілки письменників України, доктора наук з державного управління, професора НАДУ при Президентові України - Василя Куйбіди у селі Козаківка (школа ім. Катерини Мандрик-Куйбіди) та в Болехівському Народному домі. Слово пам'яті тримали: Народний депутат України, голова Комітету з питань європейської інтеграції Борис Тарасюк, Народний депутат України Зіновій Шкутяк, депутати Івано-Франківської облради Ігор Шумега та Богдан Борович, голова Івано-Франківської обласної організації Національної спілки письменників України Євген Баран, влада та депутати Болехівської міської ради. Вечір пам'яті продовжився літературно-мистецьким дійством "Україна починається з Матері" у виконанні творчих колективів Болехівщини.
Довідкова інформація. Kатерина Мандрик-Куйбіда – багаторічний в’язень сталінських концтаборів, зв’язкова Української Повстанської Армії. Її поезія – свідчення боротьби Людини і Нації за свободу, проти тоталітарного режиму. «Засуджена на десять років найсуворішого тюремного режиму, вона не зламалася, а вийшла з ув’язнення ще більш переконаною в правоті свого життєвого вибору, своє долі повстанця й посланника Божого з місією творити справедливість на землі», - пише у передмові до книги Катерини Мандрик-Куйбіди «Терпка ти, доленько, на смак» Дмитро Павличко. У книзі, виданій нещодавно в Острозі, - вірші та спогади жінки, яка своїм життям засвідчила відданість українській національній ідеї, незламність духу та любов до рідної землі. Це про таких, як авторка цієї книги, говориться у відомій повстанській пісні: «Бо нас саме породили, щоб за Україну постраждать». Щоб зрозуміти глибинні витоки поетичного слова Катерини Мандрик-Куйбіди, потрібно звернутися до її спогадів, які також розміщені у книзі. Вони направду дивують і навіть шокують. Навіть попри те, що пережила ця тендітна жінка, вона не зламалась і – що дуже важливо – не впустила у своє серце ненависть до людини. Це лише скріпило її віру у Бога, любов до України та впевненість у правильності громадянської позиції. |
