У Печеніжині, містечку, де народився Олекса Довбуш, від початку 70-х років минулого століття діє історико-краєзнавчий музей славетного опришка. Розташований він у самому центрі в орендованому приміщенні. Через це його не раз доводилося відстоювати перед заповзятливими підприємцями, які на приміщення “клали око”.
А взагалі в ідеалі музей потребує окремої споруди, найвдалішим місцем для якої може слугувати пагорб під лісом при в’їзді до селища, де тепер стоїть пам’ятник Олексі Довбушу. Таке бачення в завідувача музею Івана Котіва й наукової працівниці Оксани Мотрук.
У трьох кімнатах експонуються побутові речі та господарський реманент, яким печеніжинці користувалися в давнину, а також усе, що пов’язане з опришківським рухом 18 століття. На другому поверсі музеєві тепер належить великий зал. Тут буде виставковий центр видатного печеніжинця, який усе своє життя присвятив вивченню опришківського руху – академіка Володимира Грабовецького. І взагалі – мистецький центр громади. Треба лише привести зал до ладу. Найважливішу роботу – заміну вікон – вдалося зробити завдяки депутатові обласної ради місцевому мешканцеві Дмитрові Лащуку.
Музейні працівники сформували на базі музею громадсько-мистецьку раду, куди ввійшли місцеві майстри різця й пензля, вчителі гуманітарних дисциплін.
“Плануємо членство в раді розширити за рахунок інтелігенції дев’яти сіл, котрі увійшли в нову адміністративну формацію – ОТГ, – каже Іван Котів. – Печеніжин разом з прилеглими селами – це один суцільний музей. Тут безліч місць, пов’язаних з видатними особами та знаменними історичними подіями. Усе це слід позначити, закарбувати на письмі і в пам’яті та зберегти”.
Чотири роки тому на базі музею створено велоклуб. Цікавинкою є те, що велоклуб поєднує спорт з краєзнавством. Заледве, чи десь іще практикують краєзнавчі велопробіги. Зупинки передбачені не будь-де, щоби ноги розім’яти, а на історичних місцинах. На кожній зупинці хтось з учасників готує екскурсію.
Цими днями в музеї експонують різьбярські роботи майстрів декоративно-вжиткового мистецтва селища – Василя Скрипника, Василя Андрусяка, Петра Гаврищука, Василя Обушака, Івана Чемериса, Василя Явдошняка та Миколи Ровенчука. А в першій кімнаті – “Писанковий вернісаж” учнів шкіл ОТГ.
– Печеніжин – це жива історія, яка потребує дієвої підтримки, у тому числі матеріальної, – пояснює директор. – У нас є успішні підприємці. Якби ж то вони трохи більше повернули свої погляди на культурний розвій нашого славного містечка!
Андрій МАЛАЩУК | 
