У часи, коли спорт не був такою розкрученою індустрією, як нині, люди займалися ним заради задоволення. В єдиній у Станиславові Українській державній гімназії спортивне життя вирувало настільки бурхливо, що нині багато шкіл можуть цьому лише позаздрити. Державну українську гімназію в Станиславові створили у 1905 році. Спершу вона знаходилась у будинку на вулиці Собєського (нині — Січових Стрільців, 26). У єдиному першому класі, поділеному на три відділи, навчалися 140 учнів. Згодом гімназії у двоповерхівці стало затісно, і у 1908 році її керівництво вирішило найняти новий будинок по вулиці Липовій (нині — Шевченка, 44). Тут багатий торговець мукою Айзіґ Розенштрайх щойно збудував шикарну сучасну кам’яницю. Вже у 1913 році це була 8-класова класична гімназія. Державних гімназій для українців у реставрованій повоєнній Польщі нараховувалося лише сім: дві у Львові та по одній у Перемишлі, Стрию, Станиславові, Коломиї та Тернополі. Тернопільську закрили у 1930 році під час чергової «пацифікації». Викладачі намагалися, щоб вихованці розвивалися різносторонньо. Щоб доповнити заняття «руханки», у гімназії створили окрему спортивну секцію «Дніпро». Учні представляли гімназію на місцевих та виїзних змаганнях. Так, у 1933 році у Коломиї відбувся турнір між двома українськими гімназіями. У «Дніпрі» діяли відділи футболу, волейболу, настільного тенісу, легкої атлетики і шахів. Як згадує колишній учень гімназії Роман-Богдан Припхан, який потім емігрував, легкою атлетикою довелося займатися у спортзалі товариства «Сокіл». Справа в тому, що «руханкові» заняття в гімназії відбувалися в актовому залі. Звісно, приміщення було не пристосованим до спортивних снарядів. Найвідомішими бігунами гімназії були брати Соколовські. Про старшого з них, Володимира, «Репортер» уже писав в одному з минулих чисел. У кожному класі гімназії була своя футбольна команда. Класи змагалися у внутрішньому чемпіонаті, деколи грали неофіційні матчі з колегами з польських гімназій міста. Цікаво, що тоді учням забороняли вступати до позашкільних спортивних клубів. Та жага до перемог перемагала, і українські гімназисти під псевдонімами грали у складі футбольних команд «Пролом», «Сокол» (обидві — зі Станиславова), «Вихор» (Ямниця). Цікаво, що на футбольні баталії любив ходити вчитель української мови, проте рідних гімназистів поміж чужими футболістами він «не помічав». У 1930-х роках великою популярністю в гімназії користувалася «відбиванка» (волейбол). «За найсильніших відбиванкарів міста рахувалися тоді німці з колонії Майзлі, — пише в «Альманаху Станиславівської землі» Роман-Богдан Припхан. — Коли наші відбиванкарі вибралися до них і «вдарили» їх, ніхто не хотів у це повірити. Але як наші змагуни запросили їх на нашої авлі (зали — Ред.) і «розложили» їх так же системою п’ять проти трьох, як і три проти трьох, ніяких невірних Томів уже не було. Відтоді відбиванкарі з «Дніпра» були першунами відбиванки в Станиславові». Однією з найбільш розвинутих була секція настільного тенісу, відомого тоді як «пінґ-понґ». У класах були команди по п’ять осіб, а також «деблі» для парних змагань. Індивідуальний чемпіонат гімназії відбувався в актовому залі, тенісний стіл зберігали тут же, у роздягальні. З учнями грали і вчителі. У старших класах гімназисти змагались у шахи. Один із гімназійних переможців Лев Каблак пізніше брав участь і в студентському турнірі у Львові. У лютому 1936 року під час зимових Олімпійських ігор у Гарміш-Партеркірхені (Німеччіна), в гімназії навіть почали робити спеціалізовану спортивну стінгазету «На старт». Першим її редактором був семикласник. Виходила газета раз на один-два тижні об’ємом 4-12 аркушів. Тут розповідали не лише про події гімназії, але й про змагання в рамках Українського спортивного союзу та чемпіонату Польщі з футболу. Загалом у гімназії встигли видати близько 40 номерів спортивної стінгазети.
До теми В Українській державній гімназії Станиславова, поряд із потужною спортивною секцією «Дніпро», діяла ще одна організація, що виступала за здоровий спосіб життя. Це був протиалкогольний та протинікотинний гурток «Відродження». Вже у ті довоєнні часи викладачі та учні розуміли, що спиртне й цигарки особливо шкодять молодому організму підлітка. Опікуном гуртка був гімназійний священик-катехит. Микола Волков | 
