Депутати є публічними особами. Це означає, що за родом занять вони мають виголошувати промови у сесійній залі, зустрічатися з людьми, вести передвиборчу агітацію. І добре, якщо той обранець є людиною освіченою, має добре підвішений язик та ораторські здібності. Але таке трап­ляється не зав­жди, навіть не часто.

Багато «публічних осіб» і нині важко складають слова у речення, а інколи несуть з трибуни таке, що вуха в’януть, пише Репортер.

Ця проблема виникла не сьогодні й навіть не вчора. У Станиславові ХІХ століття депутати магістрату теж могли ляпнути чогось цікавезного. Інтелігентний бургомістр Ігнацій Камінський довго терпів, але потім його це таки вкурвило. У 1887 році він видав оригінальне розпорядження. Обранців, які на засіданнях говорили неграмотно, Камінський погрожував штрафувати. На виручені кошти мали купувати словники, а потім розповсюджувати їх серед тих же малоосвічених депутатів.

Як писала львівська газета «Іскри», ініціатива викликала щире обурення депутатського корпусу. Воно й не дивно.

Іван Бондарев