Реконструкцію та спорудження місця пам’яті діячів молодіжного націоналістичного підпілля здійснила будівельна компанія «Спілка забудівників», яка зводить у мікрорайоні житловий комплекс.

Ідею підтримала Івано-Франківська міська рада.

У селі Підпечери у вапнякових скелях над річкою Вороною знаходиться кілька печер, найбільша з яких в урочищі Заріка. Вона зараз в аварійному стані – там можливі обвали. В Івано-Франківській міській громаді, до якої увійшло і село Підпечери, думають, як врятувати цей унікальний об’єкт, що може мати археологічне й рекреаційно-туристичне значення.

Недавно на погіршення стану печери звернув увагу мандрівник, активіст і еколог Андрій Мельничук. Він зазначив, що через кріогенне вивітрювання печера руйнується після появи нового входу. Її варто укріпити і провести в ній археологічні дослідження, можливо, з’явиться перспектива створення в печері музейної експозиції.

Депутати є публічними особами. Це означає, що за родом занять вони мають виголошувати промови у сесійній залі, зустрічатися з людьми, вести передвиборчу агітацію. І добре, якщо той обранець є людиною освіченою, має добре підвішений язик та ораторські здібності. Але таке трап­ляється не зав­жди, навіть не часто.

Багато «публічних осіб» і нині важко складають слова у речення, а інколи несуть з трибуни таке, що вуха в’януть, пише Репортер.

На початку літа 1945-го року загін НКВС рейдував у верхів’ях Чорного Черемоша, вишукуючи бункери і криївки повстанців. У лісі совєти натрапили на ведмедицю з малям. Коротка черга і чекісти вже смакували ведмежатиною, нашвидкуруч спеченою на вогні. Гуцули, до речі, ведмежого м’яса не їдять через одвічне табу. Перелякане ведмежа втекло. Його ніхто й не переслідував. Через кілька днів голодне і знесилене ведмежа, що жалісливим скавулінням кликало матір, знайшла у лісі повстанська боївка «Хмари».