В середині ХІХ століття російсь­кі військові інженери укріплювали кордон з Австро-Угорщиною. Тоді ж звели Брестсь­ку фортецю, а також форт Тараканів, який нині стоїть закинутий в околицях Дубна.

Його розміри й потужні укріплення вражають і досі, незважаючи на занедбаність та численні руйнування, пише Репортер. 

Австрійці теж не сиділи склавши руки, поки Росія нарощувала м’язи. Навколо Перемишля вони звели потужну фортецю, що складалася з 15 артилерійських фортів і півсотні менших оборонних споруд. На початок Першої світової війни Перемишльська твердиня вважалась однією з найбільших в Європі, поступаючись лише укріпленням Антверпена й Вердена. 

До чого тут Станиславів? А виявляється, ми могли мати таку саму фортецю, якщо не кращу. Краєзнавець Сергій Петрицький натрапив на випуск газети «Кур’єр Литовський» за 6 вересня 1819 року. У розділі міжнародної хроніки є цікава замітка:

«В Галіції будуть будувати кілька нових твердинь. Двома головними фортецями будуть Перемишль і Станиславів. Основні переходи через Карпатські гори також будуть укріплені».

Перемишль і Станиславів обрали не випадково, адже саме вони замикали основні дороги через Карпати. До того ж від 1812 року у нашому місті відбувалось масове розбирання старої фортеці, яка втратила оборонне значення. Отже, будові сучаснішої твердині нічого не заважало. Але доля розпорядилась інакше. Після наполеонівських війн у Європі запанував мир. Австрія та Росія були союзниками, і цісар з царем розплювались лише в середині століття. Тоді, у 1850 році, почали будувати фортецю в Перемишлі. А до Станиславова черга так і не дійшла.

Іван Бондарев