Статті із старих часописів дозволяють нам поринути у давно минулі дні і «прожити» з ними пережите колись. Адже так, як відтворювалася атмосфера свят чи подій  у тодішніх публікаціях, не може  зберегти й найдосконаліша пам’ять. Сьогодні ми пропонуємо читачам повернутися на  85 років назад і перенестися у село Підгороддя під Крилосом, щоб відчути святковий настрій жителів цього поселення з нагоди 35-літнього існування читальні «Просвіти» та посвячення «Народного Дому» в Підгородді біля Галича», яке відбулося  18 серпня 1935 року. Правопис статті, яку ми відшукали у львівському часописі «Діло», подаємо із збереженням тогочасного правопису.

Існує кілька версій про час народження Памва Беринди, мовознавця, письменника, видавця, релігійного і культурного діяча першої половини XVII ст. Одні джерела подають 1570 рік, інші – період між 1555 та 1560-им роками. Немає єдиної думки і про місце народження цієї видатної постаті Галичини та всієї України. Деякі дослідники вважають, що Павло Беринда (ім’я Памво взяв при постриженні в ченці) з’явився на світ у с. Чайковичі Самбірського району Львівської області. За однією з версій, його родина походила з Молдови. Саме прізвище, як припускає мовознавець Іларіон Свєнціцький, румунського або східного походження. Історик-краєзнавець Іван Драбчук, автор книги «Постаті галицької історії», стверджує, що це наш земляк, котрий народився на Івано-Франківщині, в містечку Єзуполі Тисменицького району (в той час називалось Чешибіси).

Мабуть, варто теж нагадати, що народний дім тому і був народним, що не мав бюджетного фінансування.

Природньо, що прогулянка, яка почалася вулицею Франка та Січинського, продовжується вулицею Тараса Шевченка, йдеться на Facebook-сторінці Old Kalush.

Недавно у Брошнів-Осадській бібліотеці відбулася презентація книжки вчителя історії місцевого ліцею і директора КП «Музей депортацій українців у ХХ ст.» Брошнів-Осадської ОТГ Ярослава ПАВЛЯКА «Депортації як інструмент імперської московської політики в Україні». Видання, яке схвалене на засіданні педагогічної ради ліцею, рекомендоване як посібник з історії України, може стати, на наш погляд, не лише значимим кроком у процесі творення в селищі музею пам’яті про жертв геноциду через виселення, а й належним завершенням 2020-го як Року пам’яті депортацій українців у ХХ ст. на Прикарпатті.