Під час сьогоднішньої щотижневої онлайннаради голови обласної держаної адміністрації Віталія Федоріва йшлося про проблеми та перспективи збереження культурної спадщини в рамках адміністративної реформи.

Віталій Федорів наголошував, що реконструкція об’єктів культурної спадщини буде включено у Президентський проект «Велике будівництво» наступного року, тож нашим завданням є визначення п’яти таких пам’яток задля їх відбудови.

Учасники пошукової експедиції знйшли у горах поблизу с.Бистреця Верховинського району фрагмент фюзеляжа німецького літака.

Учасники експедиції вважають, що це частина літака «Юнкерс-52».

Поштівки, про які піде мова, не належать до шедеврів філокартії. Вони чорно-білі, мають жахливе поліграфічне виконання, по кутах зображення розмите. Об’єкти, які вони ілюструють, достатньо відомі.

Втім, у колекціонерів ця серія займає особливе місце, адже це перші листівки з видами Станиславова доби Другої Речі Посполитої, пише Репортер. Поштівки

Загадковий H. K.

Пожежа в липні 1904 року Нового Калуша залишила з німецької колонії одне згарище.
Про пожежу в Станіславові в 1868 році, названу за влучним висловом Юрія Андруховича, мармулядною, знають, напевно, всі. Пожежа наробила багато лиха: вигоріла вщент центральна частина міста. І до сьогодні краєзнавці розходяться в думках про причини пожежі: одні говорять, що це людська недбалість, інші — твердять, що це лихий задум. І одні й другі наводять на їх думку неспростовні докази.

Але сьогодні розмова піде не про трагедію в Станіславові, а про пожежу німецької колонії "Новий Калуш", яка виникла в липні 1904 року і в результаті якої з колонії залишилось одне згарище.

Маленька вуличка, яка з’єднує вулиці Шевченка та Франка, є практично незабудованою. Сформована приблизно всередині ХІХ століття.
Раніше вулиця Замкова, вулиця зараз названа вона на честь відомого композитора, організатора музичного життя Станиславова, Коломиї, автора опер, кантат, хорів, романсів та інших музичних творів — Дениса Січинського (1865 — 1909), інформує в соцмережі Old Kalush. 

Піднімаючись вулицею Січинського, праворуч бачимо будівлю меморіального музею «Калуська в’язниця»

Івано-Франківський обласний музей визвольної боротьби ім. Степана Бандери продовжує збір коштів для поповнення експозиції часів Другої світової війни. Йдеться про викуп фото вояків дивізії “Галичина” з родинних архівів.

“Друзі сьогодні до музею принесли на викуп 10 фото вояків Дивізії “Галичина”. Сподіваюсь на вашу допомогу у їх придбанні. Адже це частинка нашої історії, яку десятиліттями знищувала радянська машина. Звертаюсь до кожного з вас із проханням допомогти у збереженні нашої військової історії для наступних поколінь. Дякуватиму кожному з вас за кожну гривню”, – звернувся до спільноти в мережі директор музею Ярослав Коретчук.

Британська авторка детективів Аґата Крісті порівнювала життя маленького міста з калюжею. Одноманітно й сіро, проте лише на перший погляд. Якщо подивитися на воду з калюжі через мікроскоп, то можна побачити, що насправді у ній просто вирує життя, яке приховане від нашого ока. Життя у старому Станиславові теж лише здавалося розміреним і спокійним. Насправді там відбувалися не лише важливі події, а й кумедні і незвичні трафунки. Озброївшись історичною літературою і давньою пресою, спробуймо подивитися на життя старого міста «через мікроскоп» – пише “Західний кур’єр” у друкованому номері газети за 1 жовтня цього року.

Сучасна медицина стверджує, що інкубаційний період сказу триває в середньому від двох до восьми тижнів. Але були випадки, коли симптоми проявлялись аж через два роки після захворювання – пише “Західний кур’єр“.
Це залежить від того, де саме людину вкусили чи подряпали, та наскільки серйозним було ураження шкіри. Але у січні 1935 року в селі Вовчинець під Станиславовом стався унікальний випадок, який довів, що наслідки цієї хвороби можуть проявити себе в організмі через дуже тривалий час.

Міський шпиталь (нині головний корпус лікарні на вул. Мазепи).

Одного разу, коли в автобусі їхав на Пасічну, жінка, що сиділа поруч, згадала про старий міст. Розговорились, і вона повідала цікаву історію. Я потім перепитав ще у кількох старожилів, й вони підтвердили.

Отже, у 1960-х дорога на Пасічну пролягала не там, де тепер, а значно лівіше – попри теперішній магазин техніки Bosh. Через ріку був перекинутий залізний клепаний міст, значно вужчий за теперішній, пише Репортер.

На фото: Старий міст через Бистрицю-Солотвинську. На задньому плані видно будову нового. Фото початку 1970-х з родинного архіву Ігоря Кисілевського