Австрійська кам’яниця на перехресті сучасних вулиць Франка й Гаркуші відома тим, що обійшлася своєму власникові в суму, яка дорівнювала вартості однієї цигарки.

Втім, легенди будинку пана Райс­лера на цьому не завершуються, пише Репортер.

Франківець Сергій Паньків розповів ще одну історію, пов’язану з цим будинком. У 2000-х роках господар однієї з квартир затіяв ремонт із переплануванням. Оскільки сам був не від того, то найняв бригаду майстрів. Хлопці хвацько взялись за роботу, ламали перестінки, збивали кахлі у ванній.

Кажуть, що недоліки людини є продовженням її переваг. Наприклад, ощадливість – це загалом позитивна риса характеру, але коли вона надмірна, може стати причиною різних неприємностей – пише “Західний кур’єр“.

Саме так сталося з Леоном Пізяком, мешканцем Скали-Подільської (тепер Тернопільська обл.). Через свою надмірну ощадливість цей добродій у липні 1938 року потрапив до стани­славівської тюрми. Він був уже старшим чоловіком і вигадав небанальний спосіб економити на харчуванні.

У ХІХ столітті та перших десятиріччях ХХ ст. шлюб значно більше нагадував ділову оборудку, ніж єднання двох люблячих сердець. Проте не всі прислухалися тільки до «розумних» аргументів, дехто обирав собі другу половинку за велінням почуттів. Про це зокрема свідчить шлюбна хроніка нашого міста, яка є цінною для нас ще й тим, що дає нам додаткову інформацію про життя відомих мешканців старого Станиславова – пише “Західний кур’єр“.

У селі Незвисько Городенківського району, на місці масових поховань Першої світової війни, хочуть зробити збірний військовий цвинтар. Туди будуть перепоховувати останки солдат, які досі знаходять у лісі чи на людських городах.

Це буде перше в області збірне кладовище, пише Репортер.

Роботу мали всі

Перша акція за самостійність України на Рожнятівщині почалася з вечора пам’яті поета Осипа МОШУРИ в Перегінську.

Про перші віча за самостійність України, які відбувалися в 1988–1989 рр. на Івано-Франківщині, вже чимало написали як історики, краєзнавці, журналісти, так і очевидці тих подій. Літо–осінь 1989 року буквально рвалось мітинговою стихією. Радянська міліція та кагебісти не встигали складати до партійних органів звіти й донесення про численні багатолюдні зібрання, що прокотилися Прикарпаттям.