Вівторок, 19.03.2024, 08:09:40

 
Меню сторінки
 
Анонси подій
 
Нові світлини

 
Важливі події

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

 
Календар новин
 
Архів новин
Головна » 2018 » Січень » 18 » Літописець Івано-Франківська, і Братишева теж
11:52:38
Літописець Івано-Франківська, і Братишева теж

22 січня виповнилося б 75 років відомому прикарпатському краєзнавцю та історику Михайлу Головатому.

Його називали людиною-легендою, ходячою енциклопедією, літописцем Станіслава-Івано-Франківська. Містяни знали і впізнавали його завдяки передачі «Вулиця» на ОТБ «Галичина». Член історико-краєзнавчого об’єднання «Моє місто», заслужений працівник культури і почесний працівник туризму, лауреат премії імені Івана Вагилевича. Уже по смерті – почесний громадянин Івано-Франківська, а на меморіальній дошці, встановленій в минулому році на будинку, де жив Михайло Головатий, надпис: «найретельнішому краєзнавцю і літописцю міста».

Та попри надзвичайну любов пана Михайла до Івано-Франківська були у нього ще особливі сантименти до невеличкої місцини на карті Прикарпаття – села Братишів Тлумацького району, де він народився. Деякі маловідомі сторінки з життя Михайла Головатого привідкриваємо разом з братишівським вчителем і краєзнавцем Петром Боднарчуком – директором історико-краєзнавчого музею імені Григора Крука (на честь ще одного відомого уродженця цього села, скульптора світової слави).
Родина братишівських патріотів
У Братишеві на вулиці Граб’є ще зберігся будинок, де жили Головаті. Старий уже – йому кілька років до ста, не надто доглянутий, бо в часи репресій, коли родину виселили в Сибір, хату передали під фельдшерсько-акушерський пункт.
– По-вуличному їх називали Гринишиними, – розповідає Петро Боднарчук. – Бабуся Михайла Івановича рано овдовіла, а чоловік її називався Гринь, отож і пішло «Гринишині». Це була високоосвічена і патріотична родина. Дідусь Ілько Головатий був війтом села. Батько і мати брали активну участь у діяльності товариства «Просвіта», мати була членкинею «Союзу українок» і учасницею куховарських курсів.
Оце й усі «гріхи», через які у 1950 році остання хвиля репресій накрила Головатих? Тоді Михайлу було лише сім років, якраз пішов до першого класу Братишівської початкової школи.
– 22 грудня 1950 року з Братишева було виселено в Сибір десять родин, – продовжує Петро Боднарчук. – Розселяли їх по різних «посьолках», щоб односельчани не збиралися разом, не гуртувалися. Тут були і українці, і естонці, і росіяни. Головаті потрапили в Томську область, посьолок Кареліно. До того ж без права повертатися у рідне село. Тому наприкінці 50-х – на початку 60-х років, коли чимало родин з цього села поверталося на Прикарпаття, змушені були оселятися десь-інде. Головаті, приміром, в Драгомирчанах.
Михайло ж вперше приїхав з Сибіру у рідне село у 1960 році уже студентом, після першої літньої сесії в університеті. Відтоді час від часу приїжджав і до батьків у Драгомирчани, і до родини у Братишів. Особливо на Різдво, Великодні свята, влітку. Кажуть, приходив до рідного обійстя, любив заглядати у сад, за яким доглядали дідусь і батько.
Технар, мовознавець, лінгвіст, краєзнавець
Школу Михайло Головатий закінчив у Білоярську Томської області. Кілька світлин з тих років дружина покійного краєзнавця передала в музей села. І вирізки з районної газети, де згадується про активного і розумного учня.
Багато хто з нас був переконаний, що у Михайла Івановича гуманітарний фах. Та, виявляється, він закінчив Томський політехнічний інститут за спеціальністю «автоматизовані системи управління і радіоелектроніка». Інженер, технар. Та не тільки…
– Михайло Іванович був всебічно розвинутою людиною, – Петро Боднарчук не поділяє мого здивування. – Ми можемо говорити про нього як про краєзнавця. Водночас і як про мовознавця та лінгвіста – адже для того, щоб працювати з архівними матеріалами XVI-XVIII століть, потрібно було знати латинську мову, для пізніших часів – німецьку і польську. А від природи він мав математичне, аналітичне мислення. Його, коли був студентом, навіть залучали до наукових розробок з електроніки.
Після повернення на Прикарпаття у 1972 році Головатий пробував влаштуватися на роботу на завод «Позитрон». Не прийняли на це закрите підприємство, найближче до його фаху. Хто б сумнівався? Неблагонадійний…
Пішов інженером на «Промприлад». І у 80-х роках – цілком очікувано – очолив осередок Товариства української мови на цьому заводі, був одним із засновників обласної організації НРУ, обраний депутатом обласної ради першого демократичного скликання. Оця небайдужість до громадського життя, особливо у часи національного відродження, була закладена на генетичному рівні.
Краєзнавство – захоплення на все життя
В одному з інтерв’ю Михайло Головатий зізнався: «з дитинства руки трусилися, коли бачив стару книжку». Так він пояснював початок свого захоплення краєзнавством.
Основні інтереси – історія архітектури, старі будівлі. І в основному Станіслав, Івано-Франківськ. Його відомі книги: «Етюди старого Станиславова», «200 вулиць Івано-Франківська», у співавторстві з Іваном Бондаревим – «Івано-Франківськ: погляд крізь століття». А точну кількість газетних, журнальних публікацій, телепрограм навряд чи хтось назве.
Між тим, коли у часі святкування 70-річчя краєзнавця журналісти були дуже щедрими на компліменти, він називав гіперболізацією розмови про те, що знає усе.
Більше того, пригадую з власного досвіду: коли зверталася до нього за коментарями чи довідками, а він вважав себе не надто компетентним, то обов’язково радив, з ким зв’язатися.
Всезнайкою не був і всезнайки із себе не вдавав. До подій, фактів, дат, до слова ставився особливо відповідально.
Та якщо це відомий Головатий-«літописець Станіслава», то менш відомі сторінки його краєзнавчих пошуків – село, де народився. Та про це дещо нижче. А спершу згадаймо про ще одне захоплення.
Особлива любов до пісні
Він любив співати і на аматорській, і на професійній сцені. Це ще одне підтвердження всебічної обдарованості Михайла Головатого. Із задоволенням виступав у складі аматорського вокального чоловічого ансамблю «Черемош» Центрального народного дому Івано-Франківська, був солістом.
– Коли у травні 1991 року у Братишеві освячували символічну могилу борцям за Україну, зібралося дуже багато людей, – пригадує Петро Боднарчук. – Михайло Головатий не лише виступав як промовець, а й привіз з собою аматорський колектив, яким керував Богдан Юрків. Я добре пам’ятаю, як вони піднялися на вершину могили, і коли заспівали «Ой, у лузі червона калина», то весь майдан – близько півтори тисячі братишівців і жителів сусідніх сіл – підхопив пісню.
– Приїжджаючи в наше село, Михайло Іванович заходив до церкви і разом з церковним хором брав участь в Богослужіннях, – продовжує Петро Боднарчук. – А пізніше з Іваном Лемчуком, Василем Креховецьким, Михайлом Козаком та іншими учасниками художньої самодіяльності збиралися у школі і влаштовували свій невеличкий концерт. При цьому основним солістом, виконавцем старовинних пісень був Михайло Іванович.
– А не знаєте, чи мав якусь улюблену пісню?
– Мені не часто доводилося бути в родинному колі, де співав Михайло Іванович. Та я спробую в тій родині, де він гостював, про це вивідати. Але знаю, що любив сільські, побутові, стрілецькі пісні.
Рукопис про рідне село
Петро Боднарчук знає Михайла Іванович з 1989 року. Каже, що той часто заходив у шкільний музей, цікавився, чим живе село, допомагав пану Петру порадами краєзнавчого спрямування, ділився архівними знахідками.
– Я вже тоді знав, що він мав багато матеріалів про наше село, зібраних від батька, сусідів, від тих старожилів, з якими охоче спілкувався. І коли я почав займатися краєзнавчо-пошуковою роботою, він мені підказував, до кого звертатися, – розповідає Петро Боднарчук.
На нашу зустріч керівник братишівського музею приніс великий зошит і альбом з фотографіями.
– В останні роки Михайло Іванович подарував для музею все те, що знайшов в архівах про наше село. Це ціла книга, написана акуратним, можна сказати, професорським, каліграфічним почерком, що легко читається. Записано все те, що знайдено про наше село. Приміром, є записи про власників братишівської землі, починаючи з XVII століття. Зібрані статті про Братишів як в станиславівській періодиці, так і витяги з львівської преси, деякі ксерокопії з матеріалів Михайла Івановича.
І ця рукописна книга, написана Головатим, і родинний альбом зберігатимуться в музеї, а в майбутньому Петро Боднарчук хотів би використати частину матеріалів для книги про Братишів. А наразі планують у лютому провести вечір з нагоди 75-річчя від дня народження Михайла Головатого, запросивши його рідних, колег-краєзнавців, представників «Просвіти», учасників аматорського колективу «Черемош».
– Коли Михайло Іванович відзначав своє 70-річчя, запросив мене на свій ювілей. Тоді ми і домовились, що наступний ювілей – 75 років – відзначатимемо у Братишеві, – завершуємо розмову з директором історико-краєзнавчого музею імені Григора Крука Петром Боднарчуком. – На жаль, доля так склалася, що цієї дати наш земляк не дочекався. Але я відчуваю себе зобов’язаним провести пам’ятний реквієм на честь Михайла Головатого. Братишівці його шанують і пам’ятатимуть.


Галина ДОБОШ


Переглядів: 463 | Додав: Dnister









Пошук на сторінці
Статистика

Locations of visitors to this page
 
Кнопка сторінки

Івано-Франківська обласна організація НСКУ

 


Наші друзі







Відлуння віків Вишивка Оксани Чемеринської
 
©2010 - 24. 
Ідея, автор, збір і систематизація матеріалів - 
Почесний краєзнавець
України 
Андрій Чемеринський. 


Матеріали авторів розміщені виключно для популяризації та зацікавлення історією рідного краю. 
Висловлюємо подяку авторам за їхню нелегку працю! 
Через технічні можливості сторінки ми не можемо подати посилання (гіперлінк), проте вкажемо прізвище автора (або ресурс походження). 
Нашим завданням є збір масиву інформації з різних джерел - щоб зацікавлені особи мали можливість з нею працювати. Ряд інтернет - сторінок з часом втрачають свої попередні публікації, ми старатимемося їх зберегти на цьому ресурсі. 

Подання власних дописів та досліджень для розміщення на сторінці вітається.

Спілка та веб - сторінка не є власником авторських матеріалів, тільки популяризує їх для загальної обізнаності.

Офіційна позиція Спілки може бути відмінною від думки поданої в авторських матеріалах. 

Copyright MyCorp © 2024