Субота, 24.02.2024, 21:57:56

 
Меню сторінки
 
Анонси подій
 
Нові світлини

 
Важливі події

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

 
Календар новин
«  Липень 2012  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031
 
Архів новин
Головна » 2012 » Липень » 13 » Ловаги — дух відваги
12:10:03
Ловаги — дух відваги
Тому, хто хоч раз побував у невеличкому хутірці Ловаги за п’ять кілометрів від села Небилова на Рожнятівщині, важко цю чарівну місцину на березі ріки Лімниці не назвати «райським куточком». Але, як на мене, Ловаги — це передусім дух відваги. І не лише через героїчне минуле його людей, а й через відважне сьогодення: з хутором  нема  належного сполучення, селяни живуть без крамниці, без школи, без ФАПу, без пошти, словом, за межею цивілізації. і лише церковка Благовіщення Пресвятої Богородиці УПЦ КП, споруджена двома десятками ловагівських родин, є для людей і духовним, і патріотичним, і культурним, і соціальним центром буття.

«Сулима» і «Калина», «Голуб», «Тарас», «Дуб»...
На Івана Купала у хутірці Ловаги стає людно: упродовж шести останніх років місце загибелі вояків-повстанців 7 липня 1951 року не лише збирає рідних і близьких героїв, а й перетворюється на патріотичну прощу українського духу і звитяги. «У Ловагах нині є п’ятнадцять хат, а було сорок п’ять. Одних виселили на Сибіри, а тих, що лишилися, порозселяли по чужих селах. У радянські часи у Ловагах будуватися не дозволяли — село ж бандерівське. Ловаги — то місце пам’яті про героїчну смерть українських повстанців, які через зрадника загинули від рук енкаведистів. Відтак тіла полеглих забрали десь до Перегінська. Ніхто і донині не знає, де і в якій ямі вони лежать», — каже житель хутірця іван Вацко, якому вже виповнилося 82. «Було село невеличке — звалося Ловаги, там боролись славні хлопці, хлопці-партизани» — з хвилюванням наспівує нам повстанської пісні про «Сулиму» і його побратимів жителька Ловагів Ольга Владика і згадує, що вперше її на хутірці почула ще 18-річною...
Ярослав ЄФІМЧУК, депутат Івано-Франківської обласної ради:
— Ми тут, у Ловагах, бо тут загинули наші рідні, і мої зокрема. Щороку на івана Купала нас приводить сюда стежина пам’яті, рясно скроплена кров’ю українських героїв-повстанців. Не знаємо, де вони поховані, але їдемо туди, де загинули у 1951 році. Коли довідалися, що тут полягли наші родичі, то спочатку спорудили дерев’яний хрест, згодом — металевий, а нині освячуємо гранітний «упівський» — всім борцям за волю України. Добре пам’ятаємо про наших двох родичів. Григорій Вацеба із села Радчі на Тисмениччині мав псевдо «Сулима», «Варнак» і в останні перед загибеллю часи, після того, як перейшов у ці краї із Яблуниці, був заступником керівника Калуського окружного проводу ОУН. Він загинув з дружиною Ганною Бабійчук зі Старого Лисця — псевдо «Калина». А переховувалися вони в  хаті патріотів-ловагівців, у якій загинув і раздівський син Ярослав Белейович — псевдо «Дуб». А  хто такі «Голуб» і «Тарас», які того дня також загинули, і досі ніхто не знає. Григорій Вацеба, «Сулима», — рідний брат мого діда. Нині на освячення хреста пам’яті приїхали  моя мама і тета Ганя, яких 1947 року вивезли в Сибір, де я й народився. А також присутні рідні сестри «Калини» — Ганна і Броніслава з родинами. Та головно — серед нас є донька «Сулими» Ганнуся, яка приїхала з села Яблуниці Яремчанської міськради з чоловіком та синами Андрієм, який офірував будівництво хреста, і Тарасом. Ганнуся народилася там у колибі, а батьки «Сулима» і «Калина» передали її на виховання чужим людям 1950 року. Разом з дитинкою тоді батьки залишили і клаптик паперу — своєрідне послання донечці.
...Після Служби Божої у місцевій церковці колона на чолі з місцевим священиком о. іваном, у якій були рідні убієнних, місцеві жителі, депутати обласної ради Володимир Семко і Ярослав Єфімчук, районні обранці Рожнятівщини на чолі з головою райради Анатолієм Дирівим, представники районних організацій національно-патріотичних політичних сил краю, інші гості Ловагів, рушила до місця загибелі патріотів. Там, біля напівзруйнованої, але ще вцілілої почорнілої від часу хатчини на краю хутора, в якій  переховувалися повстанці до останньої миті свого життя, і відбувся чин освячення гранітного пам’ятника борцям за волю України.
Ігор Лазоришин

Переглядів: 656 | Додав: Dnister









Пошук на сторінці
Статистика

Locations of visitors to this page
 
Кнопка сторінки

Івано-Франківська обласна організація НСКУ

 


Наші друзі







Відлуння віків Вишивка Оксани Чемеринської
 
©2010 - 24. 
Ідея, автор, збір і систематизація матеріалів - 
Почесний краєзнавець
України 
Андрій Чемеринський. 


Матеріали авторів розміщені виключно для популяризації та зацікавлення історією рідного краю. 
Висловлюємо подяку авторам за їхню нелегку працю! 
Через технічні можливості сторінки ми не можемо подати посилання (гіперлінк), проте вкажемо прізвище автора (або ресурс походження). 
Нашим завданням є збір масиву інформації з різних джерел - щоб зацікавлені особи мали можливість з нею працювати. Ряд інтернет - сторінок з часом втрачають свої попередні публікації, ми старатимемося їх зберегти на цьому ресурсі. 

Подання власних дописів та досліджень для розміщення на сторінці вітається.

Спілка та веб - сторінка не є власником авторських матеріалів, тільки популяризує їх для загальної обізнаності.

Офіційна позиція Спілки може бути відмінною від думки поданої в авторських матеріалах. 

Copyright MyCorp © 2024