Неділя, 2019-09-22, 10:51 AM

 
Меню сторінки
 
Анонси подій
 
Нові світлини

 
Важливі події

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

 
Календар новин
«  Липень 2013  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031
 
Архів новин
Головна » 2013 » Липень » 29 » На Прикарпатті існує традиція зажинок: першими у поле мали йти заможні багатодітні жінки
10:11 AM
На Прикарпатті існує традиція зажинок: першими у поле мали йти заможні багатодітні жінки
Цими днями в Івано-Франківській області намолочено перших 100 тис. тонн ранніх зернових. На Прикарпатті живуть такі традиції давніх хліборобських обрядів, яких, мабуть, немає вже ніде.
— Зажинками колись називали традиційний  початок жнив, коли господарі  виходили у поле і починали  серпом зажинати ниву, — розповіла «Вікнам» хранителька народних традицій, керівник народного аматорського фольклорно-етнографічного гурту „Перевесло” Ольга Бакота. — До зажинків готувалися дуже  ретельно. І спочатку робилися  такі речі, які, здавалося б,  не мають ніякого відношення  до процесу збору врожаю: до схід сонця жінки виходили на город, збирали кріп, варили  його, і в тому відварі дорослі мили голову, а дітей купали цілком.
Наші предки вірили, що відвар  кропу має цілющу силу. Отож,  помиті у відварі голови ніколи  не будуть боліти у спекотні  літні дні, бо ж у жнива  хворіти ніколи. Не чіплятимуться  болячки і до дітей, адже у таку гарячу пору батьки не мали часу за ними стежити.
— Перший раз на ниву йшли  зі священиком та церковною процесією, каже Ольга Бакота. — Це мало стати запорукою доброї погоди та високих врожаїв. Тому й дотепер по наших селах без Божого благословення жоден комбайн на поля не виїде. Після Служби Божої кожен госпадар і господиня обтирали серпи свяченою водою, посипали сіллю, щоб відігнати злі сили, та, прехрестившись, починали жати. Як правило, першими у поле мали йти заможні жінки, у яких було багато дітей (це також було знаком майбутнього багатого урожаю. — Авт.). Вони брали з собою хліб, свячену сіль та посвячену на Стрітення свічку, закручували за сонцем кілька колосків. Ось ці колоски і називалися „зажинком” або „закрутком”.
Кожен цього дня намагався нажати  сніп та принести його додому. Налите сонцем, перев’язане пахучими травами колосся ставили у стодолі, де воно було аж до кінця молотьби снопів нового врожаю. Зерна з цього снопа святили у церкві, змішували з різним насінням і висівали наступного року. Солому — обов’язково давали худобі. Якщо ж у сім’ї була дівчина на виданні, то зерно із зажинкового снопа ретельно оберігали, щоб спекти з нього весільний коровай.
Сабіна РУЖИЦЬКА, журналіст

Переглядів: 288 | Додав: Dnister







Пошук на сторінці
Статистика

Locations of visitors to this page
 
Кнопка сторінки

Івано-Франківська обласна організація НСКУ

 


Наші друзі





Відлуння віків Вишивка Оксани Чемеринської
 
©2010 - 19. Ідея, автор, збір і систематизація матеріалів - 
Почесний краєзнавець
України 
Андрій Чемеринський. 


Матеріали авторів розміщені виключно для популяризації та зацікавлення історією рідного краю.
Офіційна позиція Спілки може бути відмінною від думки поданої в авторських матеріалах.

Подання власних дописів та досліджень для розміщення на сторінці вітається.

Copyright MyCorp © 2019