Цими днями в Івано-Франківській області намолочено перших 100 тис. тонн ранніх зернових. На Прикарпатті живуть такі традиції давніх хліборобських обрядів, яких, мабуть, немає вже ніде. — Зажинками колись називали традиційний початок жнив, коли господарі виходили у поле і починали серпом зажинати ниву, — розповіла «Вікнам» хранителька народних традицій, керівник народного аматорського фольклорно-етнографічного гурту „Перевесло” Ольга Бакота. — До зажинків готувалися дуже ретельно. І спочатку робилися такі речі, які, здавалося б, не мають ніякого відношення до процесу збору врожаю: до схід сонця жінки виходили на город, збирали кріп, варили його, і в тому відварі дорослі мили голову, а дітей купали цілком. Наші предки вірили, що відвар кропу має цілющу силу. Отож, помиті у відварі голови ніколи не будуть боліти у спекотні літні дні, бо ж у жнива хворіти ніколи. Не чіплятимуться болячки і до дітей, адже у таку гарячу пору батьки не мали часу за ними стежити. — Перший раз на ниву йшли зі священиком та церковною процесією, каже Ольга Бакота. — Це мало стати запорукою доброї погоди та високих врожаїв. Тому й дотепер по наших селах без Божого благословення жоден комбайн на поля не виїде. Після Служби Божої кожен госпадар і господиня обтирали серпи свяченою водою, посипали сіллю, щоб відігнати злі сили, та, прехрестившись, починали жати. Як правило, першими у поле мали йти заможні жінки, у яких було багато дітей (це також було знаком майбутнього багатого урожаю. — Авт.). Вони брали з собою хліб, свячену сіль та посвячену на Стрітення свічку, закручували за сонцем кілька колосків. Ось ці колоски і називалися „зажинком” або „закрутком”. Кожен цього дня намагався нажати сніп та принести його додому. Налите сонцем, перев’язане пахучими травами колосся ставили у стодолі, де воно було аж до кінця молотьби снопів нового врожаю. Зерна з цього снопа святили у церкві, змішували з різним насінням і висівали наступного року. Солому — обов’язково давали худобі. Якщо ж у сім’ї була дівчина на виданні, то зерно із зажинкового снопа ретельно оберігали, щоб спекти з нього весільний коровай. Сабіна РУЖИЦЬКА, журналіст |
