Вівторок, 19.03.2024, 12:44:14

 
Меню сторінки
 
Анонси подій
 
Нові світлини

 
Важливі події

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

 
Календар новин
 
Архів новин
Головна » 2018 » Січень » 4 » Новий рік у Станиславові
16:34:00
Новий рік у Станиславові

Зимові свята для сучасних іванофранківців – це довгоочікуваний період відпочинку, веселощів, подарунків і смачної їжі. Нашим предкам щастило ще більше, адже в Станиславові початку ХХ ст. було аж три новорічних свята. Поляки святкували новорічну чи «cильвестрову» ніч з 31 грудня на 1 січня, українці – у ніч на 14 січня, через що цей день у місті називали «руським Новим роком». Єврейська громада мала своє свято, яке зазвичай припадало на початок осені.

 

Передсвяткова метушня
Передсвятковий Станиславів був сповнений веселої метушні, як і сучасний Івано-Франківськ. Останню неділю перед зимовими святами називали «золотою». В цей день усі магазини працювали і мали непогану виручку. Місцева преса так описувала типовий маршрут передсвяткових закупів: «Пополудні розпочалася наша мандрівка містом. Я запропонував «для розігріву» цукерню Новорольського і Кровіцького. Гарячий чай, келишок коньяку і розкішні тістечка значно покращили мій настрій. Ідемо вулицею Сапєжинською. Який жахливий тлум! Моя мати побачила вивіску бакалійної крамниці Теофіла Квятковського – заходимо й, закупивши мало не пів- магазину, ідемо далі. Несміливо пропоную: тут недалеко дроґерія Бібринґа, там виберемо чудові парфуми для сестри. А для коханого зятя можна щось купити в крамниці «A la Villede Londres» – найновіша мода, от-кутюр! Мати погоджується – і справа вирішена. Задоволений тим, що закупи добігають кінця, пропоную легку й поживну вечерю в ресторані Гаубенштока. Хотів гукнути фіакр, але мати не погодилась. По дорозі заходимо ще до магазину господарчих товарів Юліана Поляка, до пропінації (магазин спиртних напоїв – авт.) за горілкою і ще до кількох крамниць. Аж тут мати нагадує собі, що планувала завітати до книгарні Гасклера. Падаю від утоми, а по моєму обличчю спливає рясний піт, незважаючи на десятиградусний мороз…»
А як же ялинка і святкові прикраси? За ними потрібно було йти на Тринітарську площу, де зазвичай організовували ялинковий базар. Тут же продавали й різні супутні товари, необхідні для свят. Ось як описувала святкове деревце місцева преса в 1907 р.: «Поряд із яблуками на ялинці висять золочені горіхи, помаранчі, вже у власному кольорі, фініки, печиво. На ній можна побачити троянди з цукру – оздоби з великоднього торта, заховані ощадливою мамою, квіти, виготовлені з білої шкіри, й пуп’янки тюльпанів з тонкого білого паперу…» Вершечок ялинки прикрашали зіркою, яка асоціювалася з вифлеємською зорею. Обов’язковими прикрасами були фігурки янголів, які мали опікуватися домом і всією родиною, і свічки – знак божественного світла, яке відганяло злих духів. Яблука символізували біблійний фрукт, а горіхи – добробут і силу. Паперові гірлянди були символом родинних зв’язків, а дзвоники – добрих новин. Центральної міської ялинки тоді ще не встановлювали, зате на ратушній вежі сидів трубач пожежної служби і вигравав на трубі колядки.

 

«Руський Новий рік», або Василева ніч
У ніч на 14 січня в греко-католицькій катедрі українці Станиславова збиралися на святкову службу. Станиславівський греко-католицький єпископ у цей день традиційно приймав вітання від очільників міста та різноманітних міських інституцій. Так, 14 січня 1886 р. єпископа Юліана Пелеша від імені міста привітав бургомістр Іґнацій Камінський. У вітальній промові бургомістр зауважив, що мешканці міста ставилися до владики з величезною симпатією, й висловив надію, що «ця симпатія обгорне його неначе обручем», і єпископ ще багато років служитиме своїм прихожанам.
У 1907 р. у день «руського Нового року» урочисто відкрили греко-католицьку духовну семінарію, яка тоді мала лише 19 студентів. Напередодні в приміщенні «Руської бесіди» (нині вул. Січових стрільців, 24) відбулися збори студентів, які обговорювали справу відкриття українського університету у Львові.
У селах українці відзначали цей день народними гуляннями й іграми, а також колядками. Василів вечір завжди був «віщим». Дівчата ворожили, зокрема дивилися у дзеркало при запалених свічках у надії побачити обличчя судженого. В репертуарі ворожінь обов’язковим було й таке: дівчина набирала в ложку каші, виходила з нею надвір і слухала, де гавкає пес. Звідки долинає гавкання, з того кутка в новому році прибудуть свати. Сусіди, які посварилися, обов’язково йшли миритись, а хлопці, отримавши гарбуза від дівчини, йшли ще раз спробувати долю, сподіваючись у Василів вечір розчулити свою обраницю. Крім того, люди вірили, що у ніч з 13 на 14 січня «відкривається небо» і в Бога можна попросити що завгодно.

 

Свято Сильвестра
Проте найбільш гучні святкування відбувалися в місті все ж у ніч на 1 січня. В численних розвагах брали участь не лише поляки, а й мешканці міста інших національностей, адже ніхто не хотів проґавити нагоду добре повеселитися. Хтось святкував удома в родинному колі, але більшість піднімала келихи з шампанським у кав’ярнях і рестораціях, які в цю ніч були переповнені. Ось як описувала місцева преса зустріч нового 1904 року. «Весело розважався Станиславів. Сильвестрова ніч залишила приємні спогади нашим милим паням, які в міському казино дочекалися не лише півночі, а й карнавалу. Веселощі осяяли навіть серйозні обличчя постійних гостей ресторану Гаубенштока, які в шанованому товаристві смакували делікатеси за своїм столиком, запиваючи їх пивом. В цукернях Новорольського, Стаффа та Ертля гості об’їдалися пончиками, а один пан у цукерні Новорольського навіть поставив рекорд, з’ївши їх аж три дюжини. В усіх кав’ярнях, рестораціях і винарнях було шумно і людно. Всі власники докладали чималих зусиль, аби зробити цю ніч якомога приємнішою для гостей. В кнайпі Голдера на площі Міцкевича пили житню горілку просто з бляшанок, а компанія панів хиляла шампанське в окремому залі в товаристві співачок німецької оперетки. А в Новий рік усі, хто хотів і не хотів, приходили вітати. Руки аж мліли від численних рукостискань, шлунок був переповнений алкоголем, адже з кожним гостем треба було випити. А кишеня … з нею було найгірше, бідолаха дістала сухоти і схудла так, що аж шкода було дивитися».

 

Єврейський Новий рік
Єврейський Новий рік (Рош-ха-Шана) проходив у місті без особливого гамору, лише на пошті спостерігався справжній аврал. Адже євреїв у місті було багато, і кожен прагнув привітати своїх рідних і знайомих. У вересні 1904 р. місцева поштова служба повідомила про значне перевантаження з приводу єврейського Нового року й просила вкидати місцеві відправлення лише у скриньку, що висіла на будинку центральної пошти. Місцеві юдеї збиралися на святкову службу, під час якої сурмили в шофар (духовий інструмент з баранячого рогу), символічно викликаючи віруючих на Божественний суд. Прихожани вірили, що під час Нового року на небесах приймається рішення, хто буде жити, а хто помре. Молитви під час свята мали вплинути на рішення Творця. На єврейський Новий рік віруючі каялися перед Творцем і звітували за скоєні вчинки, сказані слова. У перший вечір Нового року вони бажали одне одному бути вписаними в «Книгу життя». Під час святкової трапези хліб вмочали в мед, щоб наступний рік був солодким. На Рош-ха-Шана за звичаєм їли яблука з медом, серед святкових страв було багато солодощів, фруктів.
На жаль, під час новорічних святкувань траплялися й прикрі випадки. Наприклад, у 1901 р. на єврейський Новий рік дуже не пощастило місцевому різнику А. Титману. На саме свято у його дружини почалися пологи, а він не міг знайти жодного лікаря-єврея – всі святкували! Насилу знайшовся один медик, який за свої послуги ще й вдовольнився досить скромним гонораром. Розчулений різник через газету висловив йому свою щиру вдячність.
Невдало розпочався єврейський Новий рік у місцевого адвоката Сокаля. У вересні 1907 р. в перший день єврейського Нового року якийсь злодюжка вкрав у нього з замкненої шафи коштовний перстень з діамантами й сапфірами вартістю 800 корон.
Ну і, звісно, жодне свято не обійдеться без добрих побажань. В грудні 1900 р. газета «Кур’єр Станиславівський» підготувала список жартівливих побажань для жителів міста. «Виборцям нашим бажаємо отримати в подарунок механічну ляльку, щоб вона виголошувала найгарніші кандидатські промови. Міській раді даруємо наше благословення. Молодим дружинам старих чоловіків – нічну лампу і пачку цукерок. Молодим чоловікам старих дружин висловлюємо наше щире співчуття. Колійовим урядникам – залізничні квитки за півціни. Ратушному годиннику – цифру ІІ, якої йому вже півроку бракує. Панянкам нашим – цілий рій кавалерів. Усім разом – веселих свят!»
І хоч усі добре розуміли, що в новорічну ніч життя не зміниться, неначе за помахом чарівної палички, в кожному серці жила надія, що наступний рік буде вдалішим за попередній. Тож мешканці міста, як і в наші часи, вітали одне одного: «З Новим роком! З новим щастям!».


Олена БУЧИК


Переглядів: 410 | Додав: Dnister









Пошук на сторінці
Статистика

Locations of visitors to this page
 
Кнопка сторінки

Івано-Франківська обласна організація НСКУ

 


Наші друзі







Відлуння віків Вишивка Оксани Чемеринської
 
©2010 - 24. 
Ідея, автор, збір і систематизація матеріалів - 
Почесний краєзнавець
України 
Андрій Чемеринський. 


Матеріали авторів розміщені виключно для популяризації та зацікавлення історією рідного краю. 
Висловлюємо подяку авторам за їхню нелегку працю! 
Через технічні можливості сторінки ми не можемо подати посилання (гіперлінк), проте вкажемо прізвище автора (або ресурс походження). 
Нашим завданням є збір масиву інформації з різних джерел - щоб зацікавлені особи мали можливість з нею працювати. Ряд інтернет - сторінок з часом втрачають свої попередні публікації, ми старатимемося їх зберегти на цьому ресурсі. 

Подання власних дописів та досліджень для розміщення на сторінці вітається.

Спілка та веб - сторінка не є власником авторських матеріалів, тільки популяризує їх для загальної обізнаності.

Офіційна позиція Спілки може бути відмінною від думки поданої в авторських матеріалах. 

Copyright MyCorp © 2024