Середа, 2020-11-25, 1:02 PM

 
Меню сторінки
 
Анонси подій
 
Нові світлини

 
Важливі події

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

 
Календар новин
 
Архів новин
Головна » 2020 » Жовтень » 23 » Презентація Довбушіани Василя Бабія
7:26 PM
Презентація Довбушіани Василя Бабія

16 жовтня в Івано-Франківському історико-меморіальному музеї Олекси Довбуша відбулася презентація книги “Довбуш Олекса” Василя Івановича Бабія, українського письменника, краєзнавця, автора одинадцяти літературних і краєзнавчих премій, члена чотирьох обласних організацій національних спілок: НСПУ, НСЖУ, НСКУ, НСТДУ. Дане дійство співпало із 320-річчям з дня уродин народного героя.

«Я з тих часів, − розпочав свій виступ В. І. Бабій, − коли за світло в хаті слугувала гасова лампа. При ній писали й читали. З 1976 року побачив свою першу газетну публікацію, за нею − другу. А далі продовжив друкуватися в численних українських газетах і журналах: “Зірка”, “Піонерія”, “Жовтень” (тепер журнал “Дзвін”), “Перевал”, “Україна”, “Вітчизна”, гумористичному журналі “Перець” та ряді інших видань». Знайомі із письменницько-історичним доробком Василя Івановича й за кордоном. Його публікували “Вісті комбатанта” (Нью-Йорк), журнал “Всесміх” (Торонто), “Комсомольскоє знамя” (Москва), польський журнал “Магазин” (у перекладі). Як сам автор зізнається, він багато подорожує. Відвідавши 30 країн Європи й Африки, найбільше цікавиться музеями, картинними галереями та історичними пам’ятними місцями.

Свою першу книжку “Помста опришків”, яка вийшла десятитисячним тиражем, письменник написав у 1991 році. Ватажку карпатських опришків першої половини XVIII століття Олексі Довбушу присвячена його інша праця – літературно-художнє видання “Довбуш Олекса”, написане у 2019 році.

Варто тільки познайомитись із Довбушіаною Василя Бабія та хоча б якийсь час поспілкуватись з її автором, і стає одразу зрозуміло, чому народний герой, легендарний ватажок Олекса Довбуш, а не якась інша знакова постать в нашій історії, першим відкрив книжковий доробок автора.

Філософія мислення В. Бабія, справедливе й чітке окреслення досліджуваної проблематики, влучність і послідовність висловлювання суджень, простежується у кожному творі, а в історичних воно помножене на фаховість історика, з глибинним знанням справи і, звичайно ж, дух покутянина. Його літературно-художнє видання “Довбуш Олекса”, яке складається з восьми невеличких розділів, є яскравим свідченням цього.

Восьмий розділ книги “Довбуш – це ми” дає читачеві цілий ряд визначень, понять, тез, висловлювань які приурочені цьому герою. Так, «Олекса Довбуш – це наш Робін Гуд, в образі якого стільки ж легендарного, як і життєвого. Це гуцул, галичанин, частина якого в кожному січовому стрільцеві, в кожному воякові УПА. Народна стихія, яка не терпить наруги над собою, поневолення плоті і духу, яка прагне самоутвердження попри важкі обставини життя. Шалене прагнення справедливості, правда народу, що не визнає чужу кривду, навіть якщо вона утверджена неправедною віковічною нормою тодішнього суспільного буття». Все це – Довбуш очима Василя Бабія.

«Довбуш – це освячене любов’ю народу бунтарство на грані, а іноді й за гранню порушення Божих Заповідей, це гріх, часто не замолений, але усвідомлений, на зриві відчаю і безсилля вчинити інакше. Олекса Довбуш – це ми, які хочемо волі, щастя, багатства, а головне – великої справедливості, до якої прагнуть віками і утверджують віками, а хочеться негайно, бо життя коротке», − спрямовує свої погляди крізь призму століть В. Бабій, наголошуючи на актуальності постаті простого, знедоленого печеніжинського селянина-комірника Довбущука, як значилися Довбуші в актових книгах, до Довбуша-бунтаря, борця за справедливість. Та це лише дещиця із того, що вкладає автор у цю легендарну постать, зрештою, як і невеличке вкраплення у розповідь про самого презентанта, яким написано близько двохсот книг.

А ще Василь Іванович випускає у світ різноманітні альманахи (“Золота Бистриця”, “Богородчанський ціп”, “Хмелліт”, “Словокрай”, “Під зорею Богородиці”). До його арсеналу друкованих видань входить книжка, присвячена рідному селу Серафинці, із однойменною назвою цього мальовничого покутського села, де 12 січня 1949 року митець народився.

Василь Бабій працює у різних жанрах, зокрема, гумору і сатири, новелістики, драматургії, публіцистики, есеїстики. Окрім опришківської тематики, він пише інші твори (“Ростиславичі”, “Тривожні ночі”, “Підпільний Кіндрат”, “Серафинці: п’ять віків”, “Серафинці: Ямгорів”, “Заборонене кохання”, “Королеви європейських престолів”, “Планета на ім’я Бандера”, “Вогонь безсмертя” і т. д).

Крім суто творчої – письменницької сторінки − у біографії Василя Бабія є й інші, які говорять самі за себе. Так, він був депутатом обласної і районної рад (1990 – 1994), 40 років вчителював й 13 років був директором школи, 10 років працював у Богородчанській РДА, 6 років – в Івано-Франківському обласному ляльковому театрі. Пан Василь є автором друкованих проєктів “Історія Прикарпаття” та “Література”, в яких на звороті листівок подає коротку інформацію зі своєрідними біографічними та літературними нотатками про героїв – письменників і поетів, які стали об’єктами його досліджень.

На презентації були присутні літературний критик, заслужений працівник культури України Євген Баран, письменник, композитор, майстер народної творчості Володимир Гловацький, завідувач Літературного музею Прикарпаття Володимир Смирнов, методист Івано-Франківського ОДЦТКУМ Любов Лапчук, працівники Історико-меморіального музею Олекси Довбуша Марія Грицьків, Марта Щурик та його директор – Юрій Срайчук, який був модератором дійства.

У своїх виступах присутні ділилися власними напрацюваннями, дискутували на тему Довбушіани, як вже знаної, так і сучасної. Кожен добрим словом згадував патрона музею – історика, доктора історичних наук, професора, академіка й земляка славного Довбуша – Володимира Грабовецького і як науковця, і як людину просту, щиру, яка все своє життя поклала на вівтар історії України, адже цьогоріч йому б виповнилося 92 роки, й нинішнє дійство є своєрідним гідним внеском у вінок пошанування обох печеніжинців – Олекси Довбуша та його дослідника Володимира Грабовецького. Варто зазначити, що Василь Бабій є одним із учнів Володимира Грабовецького, у співавторстві з яким було написано дві книги − “Росільна” та “Місто Франкове”.

На обійшлося й без подарунків. На завершення Василь Бабій спрезентував музею свою книгу “Довбуш Олекса”, а племінниця краєзнавця й мецената з Нью-Йорка Євгена Паранюка, родом з присілка Кусник на Богородчанщині, подарувала книгу “Мед із духовних сот: статті спогади, матеріали (до 90-річчя Євгена Паранюка)” із дарчим автографом: “На добру згадку про Євгена Паранюка”, водночас пожертвувавши на потреби музею грошову винагороду з його преміального іменного фонду.

Володимир Бакала – старший

науковий співробітник Історико –

меморіального музею Олекси

Довбуша, член НСКУ.


Переглядів: 8 | Додав: Dnister







Пошук на сторінці
Статистика

Locations of visitors to this page
 
Кнопка сторінки

Івано-Франківська обласна організація НСКУ

 


Наші друзі





Відлуння віків Вишивка Оксани Чемеринської
 
©2010 - 20. Ідея, автор, збір і систематизація матеріалів - 
Почесний краєзнавець
України 
Андрій Чемеринський. 


Матеріали авторів розміщені виключно для популяризації та зацікавлення історією рідного краю.
Офіційна позиція Спілки може бути відмінною від думки поданої в авторських матеріалах.

Подання власних дописів та досліджень для розміщення на сторінці вітається.

Copyright MyCorp © 2020