У 1908 році кореспондент газети «Кур’єр станиславівський» звернув увагу на незвичне вокзальне вітання. Він писав, що молоді люди на станції Яремче під час усього відпочинкового сезону кричали одне одному «Гулєс!» – пише “Західний кур’єр”,

Це відбувалося щодня о сьомій вечора, коли зі станції одночасно виїжджали два потяги до Станиславова й Ворохти. Коли потяги рушали, подорожні у вагонах кричали «Гулєс!» публіці на пероні, а вона відповідала так само. Цей звичай видався кореспонденту «не стільки дотепним, скільки дивним і незрозумілим».

Цікаве пояснення дивного ритуалу подав мемуарист Тадеуш Ольшанський: «Пан Гулєс був одним з єврейських інженерів у Станиславові. Він, хоч і мав дуже гарну дружину, зв’язався з іншою жінкою, а благовірну відвіз до Яремча й сказав, щоб терпляче його чекала, а він за пару днів приїде до неї. Пані Гулєс прочекала тиждень, а потім почала кожного дня виходити на станцію. Коли потяг прибував, вона шукала серед приїжджих чоловіка й голосно гукала: «Гулєс!»

І хоч бідолашна жінка незабаром довідалася про зраду чоловіка, вона все ж продовжувала вірити, що він до неї повернеться, приходила на вокзал і відчайдушно його кликала. Аж врешті зійшла з розуму і втопилася у Пруті». З тих пір прибулих і почали вітати таким вигуком. Цікаво, що в хроніках Станиславова справді фігурує інженер Артур Гулєс. У березні 1902 року преса навіть повідомила, що він був призначений ад’юнктом (заступником чи помічником керівника) при Північно-західній залізниці. Невже той самий?

Газета «Кур’єр станиславівський» від 2 вересня 1908 року
Підготувала Олена БУЧИК