22 січня в Картинній галереї Національного заповідника "Давній Галич" відбулося відкриття художньо-документальної виставки "Слід на землі", присвяченої 80-річчю від дня народження Романа Пащина – галицького краєзнавця, художника, педагога, філософа.

Пащин Роман Прокопович народився 20 січня 1938 р. в селі Підгороддя на Рогатинщині. Змалечку полюбляв милуватися природою біля річки Віслянка, що протікала поблизу садка, і малювати. Юного Митця захоплював схід сонця, гроза, земля, а найбільше він цінував дерева, вбачав у них душу і тотожність людям.

Закінчив історико-філологічний факультет Станіславського учительського інституту. Працював педагогом на Вінничині, пізніше у Блюдниківській та Галицькій середніх школах, художньо-ремісничій школі. Методистом, згодом завідувачем методичним кабінетом Галицького районного відділу освіти. За те, що він поховав матір за християнськими традиціями галицькі комуністи звільнили його з роботи. Публікував статті на краєзнавчу тематику в газеті "Прапор перемоги", "Галицьке слово", часописі "Дзвін". Його перу належать такі історико-краєзнавчі нариси: "Галицька земля" (1991), "Любов, мир і влада в житті Осмомисла" (1992), "Галицька земля в епоху "Слова о полку Ігоревім", "Вікторівський браслет", "Символи сонця, добра і щастя", "Сторінки кам’яної книги", "Герб Галича". Цикл графічних робіт "Родовідне дерево Ростиславичів", "Древній Галич". Портрети галицьких князів - Володимирка Володаревича і Ярослава Осмомисла, історика М. Грушевського, військово-політичного діяча Дмитра Вітовського.

Образи Ісуса Христа, Пресвятої Богородиці, Святого Пантелеймона, Архистратига Михаїла. Ці портрети і по сьогоднішній день можна побачити в освітніх закладах Івано-Франківщини, лікарнях та ін. установах. Велику увагу митець приділяв деревам. Він їх малював, про них писав. Наведемо декілька цитат із твору "Дерева як люди".

Роман Пащин промовляв: "Дерева як люди. Вони живуть і помирають, страждають і зазнають щастя, піднімаються до висот і бувають повержені. І дерева, і люди знають нестримне буяння весни, злиття двох сердець і щиру надію юності на майбутнє. Переживають радість зрілості – літо, велич матері-землі, що народжує нове життя – радість творчості. Відомі їм і сум в’янення, і останній спалах краси восени, і трагедія зими, і закономірність смерті, і віра у вічний вогонь життя". Всі дерева митця тягнуться до небес кроною, гіллям, обвугленими стовбурами і корінням. Вони прагнуть возвишенного, духовного, безкінечного, живуть сонцем.

Роман Прокопович присвятив своє життя вивченню минулого. Поринав у вир історії, намагався дати об’єктивну оцінку минулому і сучасному, доступно донести слово істини до своїх вихованців. Йому, одному з перших, належало нововведення у школі, яке полягало у розумінні навчального матеріалу, аналізу і висновку, а не механічному зазубрюванні.

"Хочу дати Вам пораду, яка багатьох здивує: не вірте мені, а майте власну думку, як я намагаюсь мати свою. Бо дуже багато фальші в книгах теперішніх. Бо вчені мужі крадуть один в одного і видають за своє… Раджу Вам теж не спішити, більше думати, ніж читати."

Романа Пащина охоплювало велике зацікавлення караїмознавством. У свій час йому доводилось бачити і спілкуватися із караїмами м. Галича і с. Залуква. У нього разом з І. Ковалем виникла ідея написати нарис "Галицькі караїми". Кілька статей вийшло у районній газеті. Проте, через неприязнь комуністичної влади до представників караїмського народу, нарису не вдалося побачити світ. Але, як бачимо, історія і сьогодення галицьких караїмів живе і понині, на відміну від радянської влади та й монографія, присвячена цьому народу, побачить світ.

5 квітня 2000 закрилися очі славного дослідника галицької минувшини Пащина Романа Прокоповича. Він ще б міг багато осмислити і реалізувати у своєму житті. Тепер ми можемо вбачати Його єство у творінні. А це живописні та графічні картини, роздуми, нариси, притчі.

Напевно, радіє душа Романа Пащина, споглядаючи з височини на своїх нащадків. Адже таланту не судилося поринути у небуття, а натомість він яскраво відкрився і розвивається в онуці художника – Ользі Келавець – молодій мисткині, студентці. Творчі роботи якої відомі в Україні та далеко за її межами.

Слід зазначити, що на відкритті виставки було представлено сигнальний примірник книги про митця "Слід на землі". Радіємо з того, що і у сучасному Галичі пам’ятають, вшановують, цитують Романа Пащина. Його світло істини пробиває крізь роки.

Надія Васильчук