Якщо сьогодні іванофранківців запитати, хто з мешканців міста найбільш відомий, більшість, мабуть, назве Юрія Андруховича. Сто років тому багато хто відповів би, що, це, звичайно, Зиґмунт Аппенцеллер!
В старому Станиславові це ім’я знав кожен, а от у сучасному місті воно мало кому відоме. Ким же була ця легендарна постать?
Зиґмунт Аппенцеллер народився в 1862 р. у Станиславові в родині торговця, який мав швейцарське коріння. Предки Аппенцеллерів проживали в Станиславові мало не з часу заснування міста. Юний Зиґмунт вивчав медицину у Відні, працював медичним експертом у суді, а пізніше лікував саму австро-угорську імператрицю Єлизавету, більше відому як Сіссі.
Близько 1900 р. він переселився на Французьку Рив’єру поблизу від міста Ментон, де швидко став дуже впливовою особистістю. Працював у державній хімічній лабораторії, згодом здобув титул доктора бактеріології й хімії, певний час був учнем знаменитого німецького мікробіолога Роберта Коха у Берліні. З Берліна вирушив до Парижа, де працював в інституті Луї Пастера – видатного французького хіміка й мікробіолога. Пізніше відкрив дві хімічно-бактеріологічні лабораторії в Каннах і Ментоні й швидко зажив собі слави талановитого дослідника. В 1901 р. разом зі своїм французьким колегою збудував перший у Франції санаторій для хворих на туберкульоз у містечку Ґорбіо за 4 км від Ментона.
В 1907 р. Аппенцеллер зайняв ще одну високу посаду – став аргентинським консулом у Ментоні. Мабуть, цьому посприяв той факт, що дружина вченого, Інеса Вольф, походила з родини німців, які постійно проживали в Аргентині. Місцева преса з гордістю повідомила про нові успіхи земляка.
Як бачимо з повідомлення в газеті “Кур’єр станиславівський” від 17 лютого 1907 р., Аппенцеллер не лише став консулом, а й здобув дві престижні нагороди – російський орден Святої Анни за великі заслуги в гуманітарній сфері та високу румунську відзнаку.
В квітні 1911 р. станиславівський друкарський магнат Вацлав Хованець присвятив знаменитому вченому замітку в міській газеті: “Цей санаторій уже завоював європейську славу, якої цілком заслуговує. Його власник, доктор Аппенцеллер, охоче і з гордістю згадує своє рідне місто Станиславів, хоч уже багато років живе за кордоном. Він є чудовим прикладом того, як людина може досягти успіху своєю працею і талантом. З малих літ він старанно вчився, перебував на чужині, де не мав жодної опіки чи протекції, був нікому не відомим, але досяг високого становища і слави. Незвичайна жертовність і людяність доктора Аппенцеллера були відзначені високими нагородами, зокрема французьким орденом Почесного Легіону. Думаю, мешканцям міста приємно буде дізнатися про свого земляка, який досяг такого успіху за кордоном”.
Останні роки життя вчений провів у Ніцці, де виконував обов’язки консула Болівії. Помер Аппенцеллер у 1939 р.
Цікаво, що син Аппенцеллерів Станіслав (1901-1980) теж став знаменитістю, хоча й у зовсім іншій сфері. Юнак з ранніх літ проявив хист до малювання. За своє життя Станіслав створив близько 800 полотен. Особливо відома “грецька” серія пейзажів, які художник створив під час своєї подорожі до цієї країни. Митець також часто зображував свою красуню-дружину Ніку, намалював кілька автопортретів.
Цікаво, що у Франції “Стен” Аппенцеллер вважається відомим художником, там діє його музей і регулярно влаштовуються виставки його творчості. Але мало хто знає, що коріння французького митця сягає Станиславова, сучасного Івано-Франківська…
Олена Бучик |
