Смерть Юрія ІІ, останнього з роду Романовичів, поклала кінець Галицько-Волинській державі. Бояри, усунувши князя-католика, обрали собі володарем литовського князя Любарта-Дмитра, що був посвоячений з Романовичами. Він був православної віри і мав популярність на Волині. Бояри думали оперти Галицько-Волинське князівство на союзі з Литовською державою, яка набирала тоді все більшої сили і значення. Любарт взяв під свою владу не лише Волинь, але й Галичину . Але не пощастило вже утримати незалежності Галицько-Волинської держави і цілої її території. Покликання на престол литовського князя – це вже була відмова від самостійності, бо тим способом Галицько-Волинське князівство входило у залежність від Литви, стало литовською провінцією.Але і в цій комбінації не можна було утримати всієї території, що належала до Галицько-Волинської держави. Спротивилися цьому сусідні держави – татари, Угорщина і Польща. Татари, х
...
Читати далі »
Переглядів: 662 |
Долучив: Dnister |
Дата: 10.08.2012
|
Під такою назвою нещодавно у міській бібліотеці для юнацтва відбулась районна краєзнавча вікторина для учнів 7-9 класів. Директор централізованої бібліотечної системи і проекту Марта Кушнерчук презентувала проект «Туристично-краєзнавчий клуб в бібліотеці: відкриваємо нові горизонти». Вікторину підготували і провели Раїса Грушецька та Михайло Максим’юк. Приємно вразила зацікавленість, активність дітей, їх обізнаність з історією, сьогоденням краю. Оцінювало їхні знання журі: Валентина Гаврилюк – учитель географії Надвірнянської ЗОШ І-ІІІ ст. №1, Людмила Кравчук – працівник відділу екологічної освіти природного заповідника «Горгани», Наталія Зварчук – науковий працівник Музею історії Надвірнянщини, Марта Кушнерчук. Переможці Іван Андрусяк і Станіслав Паник із Парищ, Іванна Дидичин із Тисменичан, Марійка Петруняк із Цуцилова отримали призи – сувеніри та книги. Найерудованіший учасник вікторини Іван Андрусяк отримав
...
Читати далі »
Переглядів: 585 |
Долучив: Dnister |
Дата: 10.08.2012
|
16 січня 1919 р. у Києві на раді зібралися члени Директорії, уряду, керівники полі-тичних партій і корпусу Січових стрільців. Представники Січових стрільців О. Назарук та Ю. Чайківський запропонували замість Директорії встановити військову диктатуру – тріумвірат у складі С. Петлюри, командира корпусу Січових стрільців Є.Коновальця і його заступника А. Мельника. (Калініченко В., Рибалка В. «Історія України. Ч.ІІІ. 1917-2003 рр.). Тоді Чайківський ще й виголосив різку антибільшовицьку промову. Як бачимо, Ю.Чайківський був не лише статистичним учасником тих подій, але й грав не останню роль у політиці – безпосередньо займався військово-адміністративною діяльністю, у т. ч. й контррозвідкою. На жаль, не обійшлося без перегинів. Чайківський заборонив одноосібно, без дозволу директора управління преси та пропаганди О. Назарука (практично одного з
...
Читати далі »
Переглядів: 717 |
Долучив: Dnister |
Дата: 10.08.2012
|
Книга Д.Пожоджука «Космач — келія сонця», яку видано з нагоди 600-річчя одного з найбільших на Гуцульщині сіл — Космача, містить цікавий матеріал про історію, видатних майстрів народної творчості, вихідців цього села, які прославили його, а також туристичні маршрути цього населеного пункту. Видання добре ілюстроване і стане яскравим спогадом для туристів про цей чудовий куточок Гуцульщини, буде цікавим для краєзнавців, істориків і всіх, хто цікавиться мистецтвом та історією Гуцульщини. Словник українських говірок Карпатського регіону: пояснення та походження слів (укладач Д.П.Савчук), — це ще одна цеглинка у великій справі дослідження багатств говірки жителів Карпат, зокрема, с. Старих Кутів. У словнику вміщено понад 1700 статей, багато з яких мають цікавий авторський коментар і довідки про походження власних географ
...
Читати далі »
Переглядів: 522 |
Долучив: Dnister |
Дата: 10.08.2012
|
Я, Лідія Іваницька, старший науковий працівник музею-оселі родини Івана Франка у мікрорайоні Підгірки, хочу розповісти про свого вуйка о. Лева Глинку. Людину, яка своїм життям свідчила любов до Господа, стала прикладом для наслідування, взірцем сумлінної праці, терпеливості, людяності. У 2007 році на могилу вуйка у с. Брошнів приїжджав о. Михайло Димид, директор інституту церковного права при Українському Католицькому університеті м. Львів. Отець Михайло був тоді і у мене вдома й сказав, що він також викладає церковне право, тобто є продовжувачем справи мого вуйка, який зробив великий внесок в науку Церкви. Народився о. Лев 1 серпня 1893 року в Осмолоді Долинського повіту на Станіславівщині у родині лісника Юрія та Анни з Романчукевичів.
Переглядів: 567 |
Долучив: Dnister |
Дата: 10.08.2012
|
Мирослав Буричанський народився 18 серпня 1912 р. в м. Чернівці. Син відомого лікаря-хірурга Тита-Євгена Бурачинського, який був директором шпиталю „Української народної лічниці” у Львові. Походив з родини галицьких греко-католицьких священиків. Мирослав Бурачинський з дитячих років виховувався в рілігійному і патріотичному дусі. З молодих літ був членом „Пласту”, пізніше – членом „Українського лікарського товариства”, членом товариства „Охорони пам’ятників культури”. В 1930 році закінчив з відзнакою Львівську першу академічну гімназію і поступив на медичний факультет Львівського університету, який закінчив у 1937 р. Після закінчення студій працював в „Українській гімназії” у Львові. З 1939 року почав наукову діяльність на посаді ас
...
Читати далі »
Переглядів: 563 |
Долучив: Dnister |
Дата: 10.08.2012
|
Я люблю писати про долі людей з покоління Юліана Крайківського. Деколи мені здається, що це покоління Франкових синів своєю жертовністю назавжди поставило на вівтар незалежності України Євангеліє Свободи. Так, як у центральній Україні кожен, хто жив майбутнім своєї Батьківщини, той був розстріляний, ув’язнений, замордований в 30-і роки ХХ ст., для рідного народу Юліан Крайківський був насильно заборонений до кінця своїх днів. Історики одностайно стверджують, що радянські комуністи створили найпотужніші спецслужби у світі. Кого тільки не задумували знищити червоні керманичі – Степана Бандеру, Симона Петлюру, Євгена Коновальця, – тих негайно ж виявляли їхні нишпорки, і в найжорстокіший спосіб ліквідовували. Не менш професійно працювала контрпропагандистська машина, гвинтиками якої були радянські дипломати, посли і консули в зарубіжних країнах, де прожива
...
Читати далі »
Переглядів: 736 |
Долучив: Dnister |
Дата: 10.08.2012
|
Жнива 1949-го видалися напрочуд урожайними. Не покладаючи рук, у поті чола селяни Кінашева, Коростовичів, Слободи, Курова, Жалиборів, Нараївки звозили снопи жита, пшениці на свої подвір’я, ціпами обмолочували їх, очищали зерно від полови, а потім насипали в полотняні мішки. За роботою і ходом хлібозаготівель державі пильно стежили енкаведисти та їх прислужники. При виїзді з села вони гуртували кінні валки, а на передньому возі прив’язували полотнище червоного кольору з серпом і молотом. За п’ять кілометрів від Кінашева їх очікував чималою чергою хлібоприймальний пункт Більшівцівського району. Тут зерно зважували, провітрювали, досушували, після чого його відправляли у державні засіки. Орган райкому КП України газета «Зоря перемоги»
...
Читати далі »
Переглядів: 709 |
Долучив: Dnister |
Дата: 10.08.2012
|
На жаль, так склалася історія українського народу, що протягом більше трьох століть ми не мали своєї держави. Хто тільки не приходив на нашу землю: і турки, і татари, угорці, поляки, німці... Кожен окупант намагався підкорити наш народ, перетворити на послушних рабів, але він не скорився і протягом століть вів нерівну боротьбу. Так було за часів Козаччини під проводом Богдана Хмельницького, Петра Сагайдачного, Івана Мазепи і інших козацьких гетьманів. Так було у ХХ столітті під час визвольної боротьби українських Січових Стрільців під проводом Української Центральної ради. Так було і в 40-50рр., коли чаша терпіння переповнилась, а наш народ переконався, що сподіватись на те, що хтось нам подарує волю або допоможе у боротьбі за неї, нема сенсу. Саме тому без жодної допомоги збройно виступав проти всіх окупантів, які приходили на нашу землю. Особливо укр
...
Читати далі »
Переглядів: 803 |
Долучив: Dnister |
Дата: 10.08.2012
|
4 серпня до Коломиї у Національний музей Гуцульщини та Покуття ім. Й. Кобринського з’їхалися художники, митці, науковці з різних куточків не лише України, але й цілого світу на відкриття щорічного міжнародного мистецького пленеру художнього текстилю. Цьогоріч йому виповнилося п’ятнадцять років. Ініціатором та натхненником зустрічей протягом всіх років залишається доцент кафедри художнього текстилю Львівської національної академії наук Зеновія Шульга. Жінка за підтримки своїх колег продовжує невтомно запрошувати до обговорення різних митців. Першим місцем їхньої зустрічі стало село Яворів, що на Косівщині. Відтоді минуло чимало часу, проте влада ще жодного разу не долучилася до проведення заходу. Директор Сургутського коледжу російської культури ім. А. Знаменських Катерина Ланшанова, яка теж при
...
Читати далі »
Переглядів: 545 |
Долучив: Dnister |
Дата: 10.08.2012
|
Незважаючи на активність забудовників, у Франківську досі вистачає старих кам’яниць. Ті, що більше одного поверху, мають вишукані балконні решітки. Якщо уважно придивитись, то на деяких із них бачимо латинські літери. Зрозуміло, що це букви не прості. Аби розшифрувати ці монограми, «Репортер» звернувся до краєзнавця Михайла Головатого. Матеріалу виявилося — на цілу екскурсію.
Бучацький емігрант Почнемо подорож із перехрестя Чорновола-Січових стрільців. Там, обгороджений зеленим парканом, досі чекає чи то на ремонт, чи то на «ревалоризацію» дім на Січових стрільців, 18. У лютому там обвалилися міжповерхові перекриття, й тепер споруда перебуває в аварійному стані. Балконну решітку прикрашають два крилатих леви, що тримають картуш
...
Читати далі »
Переглядів: 728 |
Долучив: Dnister |
Дата: 10.08.2012
|
Більшовики любили перейменовувати міста. У першу чергу змінювали назви тих населених пунктів, які носили імена царів чи магнатів. Так на сході України зникли Олександрівськ, Єлисаветград, Єкатеринослав, а на заході — Жовква та Христинопіль. Та на початку 1960-х залишилися два обласних центри, що досі називалися на честь феодалів і гнобителів поневоленого селянства. Це були Станіслав, названий ім’ям польського шляхтича Потоцького, та Тернопіль, який у назві зберігав пам’ять про свого засновника — гетьмана Яна Амора Тарновського. Партійна верхівка УРСР знайшла отим магнатам гідну заміну — пролетарського письменника-соціаліста Івана Франка. Той факт, що Каменяр був, м’яко кажучи, не надто пов’язаний з обома містами, республіканське керівництво зовсім не засмучував. Тепер належало визначитись, який саме обласний центр отримає нове ім’я. Краєзнавці досліди
...
Читати далі »
Переглядів: 553 |
Долучив: Dnister |
Дата: 10.08.2012
|
|
