Четвер, 2022-01-27, 7:05 AM

 
Меню сторінки
 
Анонси подій
 
Нові світлини

 
Важливі події

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

 
Календар новин
 
Архів новин
Головна » 2021 » Червень » 29 » До річниці визволення Галича від російських військ (1915 – 2021). Дерев’яний лицар, який не став залізним
11:52 PM
До річниці визволення Галича від російських військ (1915 – 2021). Дерев’яний лицар, який не став залізним

Для Галича дата 28 червня має подвійне значення. На державному рівні цей день є державним святом Дня Конституції України, а на локальному рівні – це забутий сучасниками день звільнення міста від російських військ під час Першої світової війни…
Останні два роки спокій Галицького замку охороняє статуя дерев’яного лицаря. Вона розташована поруч входу до Шляхетської вежі і є гармонійною складовою середовища. Відвідувачі замку сприймають лицаря, як єдине ціле з замком і не особливо ним цікавляться – адже для всіх є самозрозумілим, що де є замок, там були і лицарі. Тим більше, що історія фортифікації над Дністром тісно пов’язана з середньовічним лицарством, а саме місто навіть має в своїй історії епізоди пов'язані з хрестоносцями. Тому не випадково на замкових теренах з метою популяризації минулого в 2018 – 19 рр. проводився фестиваль історичної реконструкції «Галицьке лицарство».


Візуально дерев’яна двох метрова статуя лицаря виглядає досить громіздкою, разом з тим є щось в ній таке, що зацікавлює і привертає увагу. Лицар стоїть на підвищенні з вирізаним написом латинською мовою «Pro Patria» («За Батьківщину»). Його голову захищає шолом. У правій руці він тримає двосічний меч, а в лівій - щит з зображенням чорної галки, коронованої золотою короною. Цей символ впродовж кількох століть відображався на гербах міста Галича і Галицької землі.
Як не дивно, але історія цього лицаря, який тепер перебуває в Галичі, первинно не мала завдання популяризувати середньовіччя; вона веде своє коріння від Першої світової війни і конкретно пов’язана з сучасними подіями – АТО. Дещо пізніше він став одним з засобів популяризації фестивалю «Галицьке лицарство».
Яка ж первинна історія праобразу «залізного» лицаря? В 1916 р., під час Першої світової війни у кількох містах Галичини, після звільнення її від російських військ, були побудовані пам’ятники, які відомі під назвою «залізний лицар». Зокрема, ці пам’ятники були споруджені у Львові, Дрогобичі та багатьох містах Австро – Угорської монархії і Німецької імперії (які були союзниками у тій війні).
Присвячувалися ці пам’ятники військовим подіям 1914 – 16 рр. Спорудження «лицарів» здійснювалося за допомогою пожертв від суспільства.
Кожен, хто пожертвував кошти, «вбивав цвяшок» та отримував, як посвідчення своєї благодійності, документ – «цеголку».
У проспекті писалося: «…Кождий гвіздь до сего лицаря коштує 50 сотиків, а усмиряє недолю вдів і сирот по тих героях, котрі лягли на полі слави за Бога, Цісаря, Короля і Вітчину…». З пропагандивною метою для польського та українського населення, які мали свої власні національні формування у багатонаціональному війську монархії, підкреслювалося «…Прихід впливає до ц. к. австр. військового фонду вдів і сиріт для цілої оружної сили, в котрій містять ся також Лєгіони…».
У 2015 році активні громадські діячі міста Івано – Франківська: засновник видавництва «Лілея – НВ» Василь Іваночко та депутат обласної ради Сергій Адамович згадали про подібні факти майже столітньої давності та ініціювали виготовлення і встановлення статуї лицаря. Її було розміщено на франківській «стометрівці», поруч книгарні «Лілея – НВ» (вул. Незалежності, 18).
Задум передбачав можливість для всіх небайдужих придбати у книгарні цвях (вартістю 20 грн.) і вбити його у статую лицаря. З кожним забитим цвяхом лицар повинен був «заковуватися у броню» - звідси і його назва «залізний». Всі кошти, які збиралися з вбивання цвяхів, передавалися на потреби оздоровлення поранених військовослужбовців ЗСУ в АТО. Проте, хоча бажаючих закувати лицаря в металеві обладунки було багато, все ж за 6 років він так і залишився дерев’яним…
Цікаво, що статуя львівського лицаря періоду ПСВ збереглася до сьогодні; впродовж кількох років тривають дискусії щодо відновлення подібної статуї у Дрогобичі.
У випадку з «франківсько – галицьким» лицарем було б доцільно залишити його на постійне знаходження у Галичі, тим більше що тепер у рамках програми «Велика реставрація» є можливості для подальшої реставрації та обладнання Шляхетської вежі.
Лицар буде нагадувати туристам про середньовіччя, про Першу світову війну, про українсько – російську війну; буде об’єктом однієї з фотозон.
Довідково. Галич був важливим містом у військово – стратегічних планах Австро – Угорської монархії. Зумовлювалося це його розташуванням на березі важливої водної перешкоди – р. Дністер.
Монархія починаючи з 50 – их рр. ХІХ ст. здійснювала фортифікацію міста у формі польових та бетонних укріплень. Цей процес був реалізований під час кількох етапів (80 – 90 рр. ХІХ ст. та у першу декаду ХХ ст.).
Під час Першої світової війни місто було захоплене російськими військами у вересні 1914 р., визволене від окупації у червні 1915 р. У серпні – вересні 1916 р., в ході Брусиловського прориву під Галичем тривали жорстокі бої, проте місто союзникам вдалося втримати. У липні 1917 р. під час офензиви Керенського, місто на короткий час (10 днів) було захоплене росіянами.
В ході військових дій найбільших збитків місту було завдано у 1916 – 17 рр. За деякими оцінками, у результаті ПСВ було знищено 85% міської забудови.
На даний час в місті збереглося кладовище ПСВ, на якому спочивають близько 350 військовиків Австро – Угорської монархії. Активно сприяв благоустрою території кладовища у 2018 – 20 рр. міський голова Галича п. Орест Трачик.
У червні 2021 р. Галич відвідали з метою вшанування полеглих земляків представники угорської сторони на чолі з Іштваном Хангачі. Вони представляють організацію «Vigyázók Had- és Kultúrtörténeti Egyesület», опікуються похованнями полеглих під час Першої та Другої світових воєн в Угорщині, Україні та на Балканах.


Андрій Чемеринський,
Почесний краєзнавець України


Переглядів: 23 | Додав: Dnister









Пошук на сторінці
Статистика

Locations of visitors to this page
 
Кнопка сторінки

Івано-Франківська обласна організація НСКУ

 


Наші друзі





Відлуння віків Вишивка Оксани Чемеринської
 
©2010 - 22. Ідея, автор, збір і систематизація матеріалів - 
Почесний краєзнавець
України 
Андрій Чемеринський. 


Матеріали авторів розміщені виключно для популяризації та зацікавлення історією рідного краю. 
Висловлюємо подяку авторам за їхню нелегку працю! 
Через технічні можливості сторінки ми не можемо подати посилання (гіперлінк), проте вкажемо прізвище автора (або ресурс походження). 
Нашим завданням є збір масиву інформації з різних джерел - щоб зацікавлені особи мали можливість з нею працювати. Ряд інтернет - сторінок з часом втрачають свої попередні публікації, ми старатимемося їх зберегти на цьому ресурсі. 

Подання власних дописів та досліджень для розміщення на сторінці вітається.

Спілка та веб - сторінка не є власником авторських матеріалів, тільки популяризує їх для загальної обізнаності.

Офіційна позиція Спілки може бути відмінною від думки поданої в авторських матеріалах. 

Copyright MyCorp © 2022