– На пандемію COVID-19 нині списують багато що, в тому числі й неувагу до історичної пам’яті українців, – зазначив зокрема письменник Василь БАБІЙ. – Не лише на державному рівні, в Києві, а й, на жаль, у наші ... Читати далі »

2. МІЖВОЄННИЙ ПЕРІОД (1919 — 1939 рр.)
За Польщі рівень життя був нижчим, ніж за Австрії. Відповідно це позначилося на фінансовій спроможності громадян, і в т.ч. й на їхньому харчуванні. Працювали й надалі ресторани, дрібні харчівні, каварні та кімнати для снідань.
Більшістю з них і надалі володіли гебреї, хоча їхня кількість відповідно до австрійського періоду зменшилася, а польська частка — зросла. У Коломиї працювали майже два десятки кондитерів, а також приватні цукерні: «Цукерня Львівська» (Cukernia Lwowska) на вул. Ягайлонській нижчій (тепер вул. В. Чорновола), «Солодкий базар» (Slodki Bazar) на вул. Костюшки, 28 (тепер вул. Театральна) та «Oaza» на Алєї Вольносці, 3 (тепер бульвар Лесі Українки). Знаменитою й надалі залишалася цукерня Righetti (мережа італійських цукерень). Їхніми власниками були гебреї і ... Читати далі »

Українське святкування починалося в суботу з церковної служби. Храм ошатно прикрашали, а в самому богослужінні інколи брали участь більш ніж десять духівників. У міжвоєнний період посеред храму встановлювали символічну стрілецьку могилу, щоб у такий спосіб вшанувати загиблих героїв. Наступного дня зранку в приміщенні українського “Сокола” (тепер вул. Грушевського, 18) проводилась урочиста академія, потрапити на яку завжди було багато охочих, тому квитків на всіх не вистачало. Під час цієї урочистості виголошували промови відомі українські діячі, співав хор, показували інсценізації на патрі ... Читати далі »