П`ятниця, 2022-01-21, 9:55 AM

 
Меню сторінки
 
Анонси подій
 
Нові світлини

 
Важливі події

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

 
Календар новин
 
Архів новин
Головна » 2021 » Червень » 21 » Як харчувалися у давній Коломиї. Частина 2
9:57 PM
Як харчувалися у давній Коломиї. Частина 2

2. МІЖВОЄННИЙ ПЕРІОД (1919 — 1939 рр.)
За Польщі рівень життя був нижчим, ніж за Австрії. Відповідно це позначилося на фінансовій спроможності громадян, і в т.ч. й на їхньому харчуванні. Працювали й надалі ресторани, дрібні харчівні, каварні та кімнати для снідань.
Більшістю з них і надалі володіли гебреї, хоча їхня кількість відповідно до австрійського періоду зменшилася, а польська частка — зросла. У Коломиї працювали майже два десятки кондитерів, а також приватні цукерні: «Цукерня Львівська» (Cukernia Lwowska) на вул. Ягайлонській нижчій (тепер вул. В. Чорновола), «Солодкий базар» (Slodki Bazar) на вул. Костюшки, 28 (тепер вул. Театральна) та «Oaza» на Алєї Вольносці, 3 (тепер бульвар Лесі Українки). Знаменитою й надалі залишалася цукерня Righetti (мережа італійських цукерень). Їхніми власниками були гебреї і поляки.
У 1932 р. у цукерні «Оаза» можна було замовити: сніданок: 2 яйця, 2 булки з маслом і кава — 0,80 зл.; обід: 5 страв a la carte — 1, 20 зл.; вечеря: картопля з м’ясом, капуста чи инша ярина — 0,80 зл.; канапка — 0,40 зл.; келишок коньяку чи лікеру — 0,50-0,60 зл.; чорна чи біла кава — 0,50 зл.; гербата (чай) — 0,50 зл.; чоколяда чи какао — 0,60 зл. У певні вечори там грала окрестра і виступав Антоні Шварц.
У 1930-і рр. на початку нинішньої вул. Театральної, в першому будинку ліворуч, якщо повертати з вул. І. Франка, містилася крамничка Рудницького, який продавав печиво. На тій вулиці містився і «Bazar» Лазара, де продавали смачний шоколад: велику шоколадна плитку «Manilla», трюфелі й кондитерські вироби найвідоміших фірм А. Пясецького, Е. Веделя та инших.
У 1925 р. ресторація «Kolejowa» I-II кляси пропонувала вина австрійські, угорські, французькі та инші, а також пльзенське пиво з Чехії. Ресторан і кімнати до снідань «Kresowka» на вул. Т. Костюшки, 52 (тепер вул. Театральна) запрошував клієнтів на свіжі потрави й смачні напої. «Ресторація і покій до снідань» Марії Ґлови на вул. Т. Шевченка, 1, навпроти церкви пропонувала різноманітне меню. «Покій до снідань a la Zakopane» спільно з каварнею «Centralna» на вул. Костюшки (тепер вул. Театральна) пропонували салати, соуси, рибні консерви, ікру, канапки та инші наїдки, а також пиво окоцімське та короловіцьке, вина, лікери, гербату (чай), каву, тістечка. А ще там можна було грати в шахи, доміно тощо, прочитати щоденну галицьку й закордонну пресу.
У 1930-і в Коломиї працювали ресторани Сібзера, пані Ґерман, «Gambrinus» Роттенберґа. Періодично їхні власники змінювалися.
Ще від цісарських часів існували певні ресторанні порядки й правила. Там не лише їли й пили, але й грали в різні ігри, читали пресу, слухали музику й виступи артистів. А ще ж був свій етикет, своя термінологія. Про російське слово «чайові» тоді не знали. Українці казали «дати напивок» або «кинути на шуфлю» офіціантові, аби й наступного разу добре обслужив.
У 1930-і добрі м’ясні вироби продукували брати-поляки Пікури. Вони жили на вул. Млинській, а крамницю з м’ясивами мали в середмісті навпроти пам’ятника Ю. Пілсудському. Особливо славилися їхні сальцесони. Власники дбали про належну рекламу своїх виробів. Вони рекламували їх навіть в кінотеатрі «Марс» перед початком кожного сеансу. Ось як в українському перекладі виглядає ця реклама: «Ні индик, ні страшний сон не має кращої вудженини, ніж у Станислава Пікура».
Очевидці згадують, що в торгові дні коломийським середмістям ходили гебреї і вигукували «Гайсе мандабурчик!», поєднуючи перше німецьке чи ідиш слово з другим, українським, місцевим. Мова йшла про терчіники, деруни чи їхній різновид «мандабуріник», «мандабурчіник» (від діалектного слова «мандабурка» — картопля), який пекли по наших навколишніх селах у печі в ронделях. Учні-гебреї споживали його на друге снідання в коломийських школах. І поляки любили ці печені картопляники, і звичайно ж, українці. Але хто перший додумався пекти їх — невідомо...
Щодо українського поступу в харчуванні, то варто згадати, що від кінця 1920-х товариства «Сільський Господар», Союз українок та «Просвіта» організовували куховарські курси, де досвідчені кухарки-господині навчали охочих варити й пекти, сервірувати столи й подавати страви. Коломийська українська преса, особливо журнал «Жіноча доля», на своїх сторінках постійно друкували різні рецепти страв та напоїв. У 1929 р. коломийське видавництво «Рекорд» видало надзвичайно популярну книжку невістки Івана Франка — Ольги Франко «І-ша Українська загально-практична кухня», яка стала настільною книжкою кожної поважної жінки-українки в Галичині, а хто не мав, то робив з цієї книжки відписи.
У 1931 р. коломийське видавництво «Жіноча доля» випустило в світ новий рецептурний довідник «Як добре й здорово варити», який витримав кілька перевидань. Доповнювали цю тему дві тонкі книжечки А. Гнатковського «Домашня переробка овочів» (Коломия, 1936) та «Уживаймо якнайбільше овочів і садовини» (Коломия, 1936).
З тих давніх часів наші корінні коломийці зберегли рідкісні переписи від своїх бабусь. Так, наприклад п. Уляна Мандрусяк досі пече смачний цвібак, а п. Софія Сорока (з Цибиків) знає секретний рецепт чудової настоянки «Йодина», яку ще робила її бабця.
У 1930-і Коломиї відчинила двері крамниця Маслосоюзу, якою опікувався Окружний Союз Кооператив. У ній можна було купити свіжі і якісні молочні вироби: масло, сир, сметану, молоко. Так втілювалося в життя патріотичне гасло «Свій до свого по своє».
У кінці 1930-х крамницю з солодощами мав українець Тофан, а цукорню — Йосип Федусевич. У 1930-і існувала українська пекарня «МАК», у 1937 — 1939 рр. «Подільську пекарню» в Коломиї заснували і провадили Михайло і Ярослава Шафранюки з Тернополя.
Звичайно, і надалі існував коломийський ринок, куди звозили наші дбайливі господарі й господині свої врожаї, мед, молока, яйця, яблука тощо. Носили вони й надалі ці продукти харчування по знайомих коломийських панах.
Цілу кулінарну сторінку написав у своїй книжці «Спомини про Коломийську українську державну гімназію» колишній її учень Володимир Повх. Він згадує, що в 1930-і найпопулярнішим наїдком коломийських гімназистів-українців була склянка квасного молока з андрутами (вафлями), причому молоко коштувало 5 ґрошів, а вафлі — 10. За 4 ґроші можна було купити легеньку булочку-кайзерку. А ще в гімназійній крамничці продавалися цукерки-смоктунці та цукерки-штольверки (ірис). На великій перерві гімназисти попивали свіжозварену ячмінну каву з молоком, яку їм готували коломийські жінки — матері гімназистів. Така склянка кави з булочкою-кайзеркою виносила 15-17 ґрошів.
Инший тогочасник Лев Бемко, онук відомого коломийського адвоката і письменника Андрій Чайковського, у якого він не раз гостював у 1920-і — 1930-і рр., згадує: «Десь около полудня Дідо приходив на друге снідання: булочка-кайзерка з маслом і помідорчиком та горнятко квасного молока... Обід був коло другої. Часом по обіді була філіжанка чорної кави... Година четверта-п’ята був підвечірок (здебільшого чай з молочком)».
Звичайно, ліпше харчувалися в сім’ях, де батько працював адвокатом, лікарем, урядовцем, служив офіцером чи був парохом. Уродженка нашого міста Ірина Стецик (з дому Яремчук), з якою я не раз спілкувався в Торонто у 2000-ні роки, згадувала, що більшість українців у Коломиї 1930-их жили бідно, на всьому заощаджували, батьки не могли собі дозволити купити дітям солодощі, а ювілеї, дні народження та весілля справляли скромно. Ціни були тоді такі: 1 л прятаного молока коштувала на ринку 25 ґрош, 1 кг цукру — 90 ґрош, 1 житній хліб-комісняк — 20 ґрош, 1 хліб житній добрий — 40 ґрош, 1 кг м’яса — 80 ґрош. Учитель виділової школи заробляв 150-180 злотих місячно, дівчатам-служницям багаті коломийські господарі платили 10 злотих на місяць.
(Далі буде)

Микола Савчук


Переглядів: 34 | Додав: Dnister









Пошук на сторінці
Статистика

Locations of visitors to this page
 
Кнопка сторінки

Івано-Франківська обласна організація НСКУ

 


Наші друзі





Відлуння віків Вишивка Оксани Чемеринської
 
©2010 - 22. Ідея, автор, збір і систематизація матеріалів - 
Почесний краєзнавець
України 
Андрій Чемеринський. 


Матеріали авторів розміщені виключно для популяризації та зацікавлення історією рідного краю. 
Висловлюємо подяку авторам за їхню нелегку працю! 
Через технічні можливості сторінки ми не можемо подати посилання (гіперлінк), проте вкажемо прізвище автора (або ресурс походження). 
Нашим завданням є збір масиву інформації з різних джерел - щоб зацікавлені особи мали можливість з нею працювати. Ряд інтернет - сторінок з часом втрачають свої попередні публікації, ми старатимемося їх зберегти на цьому ресурсі. 

Подання власних дописів та досліджень для розміщення на сторінці вітається.

Спілка та веб - сторінка не є власником авторських матеріалів, тільки популяризує їх для загальної обізнаності.

Офіційна позиція Спілки може бути відмінною від думки поданої в авторських матеріалах. 

Copyright MyCorp © 2022