П`ятниця, 2022-01-28, 8:44 PM

 
Меню сторінки
 
Анонси подій
 
Нові світлини

 
Важливі події

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

 
Календар новин
 
Архів новин
Головна » 2021 » Червень » 20 » Імена під землею. Історія перепоховання жертв радянського режиму у Дем'яновому Лазі
11:06 AM
Імена під землею. Історія перепоховання жертв радянського режиму у Дем'яновому Лазі

Восени 1989 року в урочищі Дем'янів Лаз поблизу Франківська провели розкопки. Тоді знайшли останки 524 людей, яких влітку 1941 розстріляли військові НКВС — про це свідчать знайдені документи. До того жертв катували — били струмом, забивали у голови цвяхи.

До 80-ї річниці загибелі жертв комуністичної влади Суспільне Карпати дізнавалося, як відбувалися розкопки, чиє ім'я вдалося встановити та як проходило одне з наймасовіших перепоховань в історії України.

"Були знайдені останки жінки з немовлятком на руках, обмотані колючим дротом. Вже пізніше, за рішенням судмедекспертизи було встановлено, що на момент поховання жінка була мертвою, а дитина, найбільш імовірно, ще живою, оскільки таких характерних поранень у неї не було. Найбільша ймовірність, що вона задихнулася під тиском землі", — розповідає провідна наукова співробітниця музею визвольної боротьби імені Степана Бандери Анна Чорній.

За віднайденими документами встановили прізвища 22 людей. Хто саме іх загиблих мав те чи інше приізвище — невідомо. Єдині ж повністю ідентифіковані останки належать січовому стільцю, командиру Гуцульського куреня УГА Григорію Голинському.

За словами Анни Чорній, коли Григорій Голинський навчався у Чехословаччині, в нього почалися дуже сильні головні болі. Тоді медичне обстеження показало, що в його голові утворена доброякісна пухлина. Однак її потрібно було видалити, і тому в Чехії воїну зробили трепанацію.

Те, що це останок Грицька Голинського, припустила його донька Любов.

Їй було 6, коли у 1941 Григорія заарештували. Але донька знала про операцію, яку зробили батькові. У 1989 році на розкопках вона вперше дізналася, що насправді сталося з її татом.

"Пошуки рідних радянською владою каралися, оскільки вони розуміли, що, якщо люди будуть шукати, то рано чи пізно вони вийдуть на слід і знайдуть ці могили, — мовить Анна Чорній. — Тому будь-які спроби пошуків дуже швидко і дуже серйозно присікалися. І шукати могили чоловіків, батьків чи рідних тоді було насправді небезпечно".

Гриць Голинський народився 1895 року у селі Вижній Березів на Косівщині. Походив зі знатного роду, який мав власний герб. Закінчив Коломийську гімназію. Воював у Першій світовій. Після розпаду ЗУНР емігрував до Чехословаччини, там навчався у Празькій вищій політехнічній школі.

У 1925 році повернувся в Україну, жив у Делятині, а згодом — на хуторі Джемиґівська Поляниця поблизу Микуличина. Співпрацював з ОУН, за це його і затримали, згодом, без оголошення вироку — розстріляли.

"Було свідчення письмове його дружини Ольги, де вона написала, що від 1941 року не знає, де перебуває її чоловік. І насправді це було правдою — вони не могли знати, в яких умовах закінчилося його життя на той момент", — говорить Анна Чорній.

Розкопки у 1989 ініціювали люди, бо хотіли перепоховати своїх рідних за християнськими канонами.

На Дем'янів Лаз їм вказали очевидці того, як у 1941 році із вантажівок, що їхали в бік урочища, скрапувала кров.

"Зрозуміло, що радянські чиновники були на розкопках, — каже Анна Чорній. — Перше, що вони казали: "Якщо ви нічого не знайдете, то вас всіх арештують за наклеп на радянську владу".

Роботи розпочалися 21 вересня. Люди працювали щодня, через важке повітря у ямах і психологічну важкість копали іноді по дві хвилини і змінювали один одного.

Натрапляли на останки чоловіків, жінок, дітей різного віку.

"Якщо, наприклад, затримували жінку, а її чоловік був бандерівець, то вони казали: "Ти хочеш народити бандерівського сина". Тобто за те, що вона вагітна від оунівця, її могли розстріляти", — розповідає Анна Чорній.

29 жовтня 1989 року у Дем'яновому Лазі відбулося перепоховання. У той день в урочище прийшли понад пів мільйона людей, священники усіх конфесій.

Григорій Голинський — єдиний, кого перепоховали в іншому місці. Його могила — на старому цвинтарі у Делятині.

"У Делятині пройшло перезахоронення його останків. І то вже вилилося у величезний такий мітинг. Йшла процесія через цілий Делятин по головній дорозі, там навіть транспорт зупинили. Дійшли до будинку, де він жив, — розповідає завідувач Делятинського краєзнавчого музею Андрій Мисюк. — І з того будинку потім вже похоронна процесія рушила на цвинтар. Знайшли вільне місце якраз на старому цвинтарі, у такому гарному сонячному місці. Тут його перезахоронили".

Поховали Грицька Голинського 25 лютого 1990 року.


Переглядів: 20 | Додав: Dnister









Пошук на сторінці
Статистика

Locations of visitors to this page
 
Кнопка сторінки

Івано-Франківська обласна організація НСКУ

 


Наші друзі





Відлуння віків Вишивка Оксани Чемеринської
 
©2010 - 22. Ідея, автор, збір і систематизація матеріалів - 
Почесний краєзнавець
України 
Андрій Чемеринський. 


Матеріали авторів розміщені виключно для популяризації та зацікавлення історією рідного краю. 
Висловлюємо подяку авторам за їхню нелегку працю! 
Через технічні можливості сторінки ми не можемо подати посилання (гіперлінк), проте вкажемо прізвище автора (або ресурс походження). 
Нашим завданням є збір масиву інформації з різних джерел - щоб зацікавлені особи мали можливість з нею працювати. Ряд інтернет - сторінок з часом втрачають свої попередні публікації, ми старатимемося їх зберегти на цьому ресурсі. 

Подання власних дописів та досліджень для розміщення на сторінці вітається.

Спілка та веб - сторінка не є власником авторських матеріалів, тільки популяризує їх для загальної обізнаності.

Офіційна позиція Спілки може бути відмінною від думки поданої в авторських матеріалах. 

Copyright MyCorp © 2022