Без карпатських оприш­ків історія Гуцульщини була б не такою цікавою. Найбільш прославленим ватажком «народних месників» безперечно є Олекса Довбуш, життя і смерть якого оповиті численними легендами.

Сьогодні тисячі туристів ідуть у гори, аби побачити печери Довбуша, стежку Дов­буша, камінь Довбуша та інші місця, де нібито побував знаменитий опришок, пише Репортер.

А ось про перебування Довбуша у Станиславові інформації нема. Воно й не дивно, адже місто було фортецею та опорною базою смоляків – своєрідного спецназу XVIII століття, що ганявся за гірськими розбійниками. Довбуш був ризиковий, але не настільки дурний, аби пхатись у самісіньку пащу ворога.

Втім, є одна маловідома легенда про візит Олекси й до нашого міста. Її у своїй монографії «Історія міста Станиславова 1662-1939» наводить польський історик Юзеф Зелінський.

«Зухвалий Довбуш одного дня з’явився на вулицях Станиславова під виглядом бідного гуцула, що продавав євреям дрова. Легенда розповідає, що євреї за звичаєм обступили гуцула, щоб порозтягати його дрова задарма. Але той побив їх дровиняками, деяких навіть до смерті. Повертаючись з міста, він співав з тріумфом:

Славне місто Станіслав,

Довбуш дрова продавав.

Невелико вторгував,

За жидами розметав!

Треба було знати, яким пострахом для оприш­ків був Станиславів і каземати його фортеці, щоб зрозуміти всю відважність учинку Дов­буша і ту оцінку, яку давала цьому вчинкові легенда».

Отака історія. Але якщо Довбушу так уже хотілося потлумити євреїв, навіщо було пхатися аж до Станиславова? Їх з надлишком вистачало і в Кутах, Косові чи Яблуневі, в околицях яких «народні месники» воювали за соціальну справедливість.

 Іван Бондарев