У часи СРСР існував так званий «податок на бездітність», який стягували з неодружених чоловіків. Цікаво, що й за Австрії холостяків не залишали у спокої. Тоді їх називали «старими кавалєрами», теж стягували податки, ще й мріяли оженити за будь-яку ціну.

Краєзнавець Наталя Храбатин знайшла цікаву інформацію у старих підшивках «Кур’єра Станиславівського». Зимовий сезон карнавалів завершував Старокавалєрський вечір, що відбувався під кінець лютого. У різні періоди його проводили у різних місцях. Наприклад, на початку ХХ століття захід проходив у Міщанському казино, що на стометрівці. Організатори запрошували туди молодих і не дуже жінок, серед яких самотні чоловіки мали шанс знайти супутницю життя. Фактично це був бал, де грав оркестр, працював буфет, дами хизувалися туалетами, зав’язувалися знайомства, танцювали, випивали, фліртували.

Здавалося б, що ще потрібно для щастя неодруженому чоловікові? Але далеко не всі кавалєри приходили на вечірку. Аби якось вплинути на затятих холостяків, газети навіть друкували списки «злісних прогульників», щоправда, маскуючи прізвища під першими літерами. Втім, у маленькому Станиславові цього натяку було більш ніж достатньо для ідентифікації особи.

Хоч у деяких кавалєрів були вагомі причини побоюватись прекрасної статі. Наприклад, пан P. K. довго зустрічався з однією дівчиною, справа вже йшла до весілля, але перед вінчанням він вирішив перевірити почуття нареченої. Чоловік сказав коханій, що невдало вклав кошти та втратив усі заощадження. У відповідь дівчина повідомила, що жебраків їй не треба і повернула перстень. З тієї пори бідолаха втратив віру у кохання і вбачав у всіх жінках потенційну загрозу своєму гаманцю.

Іван Бондарев