П`ятниця, 2022-01-21, 10:39 AM

 
Меню сторінки
 
Анонси подій
 
Нові світлини

 
Важливі події

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

 
Календар новин
 
Архів новин
Головна » 2017 » Листопад » 12 » Станиславівські оголошення: що забороняли в місті сто років тому
3:38 PM
Станиславівські оголошення: що забороняли в місті сто років тому

У сучасному Івано-Франківську заборонено, наприклад, кидати сміття на тротуар чи перебігати дорогу на червоне світло. А які заборони існували в місті у далекому минулому і чи всі дотримувалися встановлених правил?
У 1861 р. великий резонанс у жителів Станиславова викликав розстріл мирних демонстрантів у Варшаві, що боролися за дотримання російським урядом громадянських прав і проведення соціально-демократичних реформ. В храмах міста проводилися заупокійні служби, до жалоби приєдналися не лише місцеві поляки, а й українці.

Тодішній староста Остерман вбачав у цьому рухові ознаки бунту й навіть загрозу революції, тому забороняв долучатися до поминальних служб і релігійних співів, а порушників брав на замітку. Як писав у своїх спогадах бургомістр Іґнацій Камінський, "шпигуни мали жнива, для відвернення від себе підозр вони самі долучалися до хору, найбільше полювали на молодь з ремісничого класу. Кого не знали на ім’я, позначали на спині крейдою, а вже коли вони виходили з храму, тягнули їх до поліції".

З серпня 1900 р. в Станиславові не можна було заходити з псами до ресторанів і кав’ярень. Але не всі відвідувачі дотримувалися цієї заборони, деякі з них усе одно приводили своїх улюбленців. Мало того, вони садовили їх поряд із собою на крісла та дивани, ще й дозволяли їсти зі своєї тарілки. Це викликало обурення в багатьох гостей і давало привід для гнівних заміток у пресі. Як бачимо, газета "Кур’єр станиславівський" від 8 червня 1902 р. нагадувала власникам ресторанів та кав’ярень про офіційне розпорядження магістрату і сувору кару для тих, хто дозволятиме псам вхід до своїх закладів.

В 1911 р. в міському театрі заборонили "паління штучних вогнів". Їх не можна було запалювати ні на сцені чи за лаштунками, ні у глядацькій залі. Крім того, у приміщенні театру не дозволяли курити. Ця заборона мала вагомі підстави, адже театр одного разу мало не згорів через недопалок. В жовтні 1907 р. місцеву пожежну службу повідомили, що за лаштунками театру сильний дим і запах горілого. Як виявилось, загорілися шматки тканини і паперу в одній із стінних шаф, а за ними почали палати полиці й дверцята. Причиною загоряння став недбало кинутий кимось недопалок. На щастя, в приміщенні були театральні працівники, які встигли загасити вогонь ще до прибуття пожежників. Як зазначали газети, театру дуже пощастило. Бо якби пожежа сталася, коли в театрі нікого не було, цілком могла б згоріти й уся будівля.

В червні 1912 р. в місті були заборонені фосфорні сірники. Місцева преса попереджала власників крамниць, щоб вони не закуповували партії цього товару, бо той, хто їх продаватиме, буде суворо покараний. Справа в тому, що фосфорні сірники не були безпечними. Вони легко запалювались навіть тоді, коли на них просто наступали, інколи вони вибухали, чим викликали опіки. Крім того, фосфор при горінні виділяв шкідливі речовини.

В 1913 р. місцевим продавцям преси не дозволялося заходити до ресторанів і кав’ярень. Більшість хлопчиків, які продавали пресу, були страшними нечупарами. Вони ходили в подертому й брудному одязі, невмиті, з босими, перемащеними болотом ногами. Інколи ці діти явно страждали від якихось хвороб, адже на їхніх тілах і руках були помітні виразки й рани. Очевидно, вони походили з бідних передмість Станиславова, де були поширені заразні хвороби. Продавцям-нечупарам належало говорити, щоб вони спочатку помилися й одягли нехай бідний, але чистий одяг.

Проте, мабуть, найбільш екзотична заборона з’явилася в Станиславові під час Першої світової війни. В лютому 1916 р. вийшов офіційний наказ, який категорично забороняв мешканцям міста… тримати голубів. Щоправда, йшлося про поштових голубів, здатних здійснювати далекі й тривалі перельоти. Не можна було ні розводити цих птахів у клітках, ні перевозити їх з собою. Відповідно до цього наказу, поза законом оголошувалися й ті, хто продавав голубів. Таким чином тодішня влада боролася зі шпигунством, адже поштові голуби могли непомітно передавати секретні повідомлення. Той, хто порушував "голубиний бойкот", наражався на серйозну небезпеку – його могли арештувати, а згодом віддати під суд як шпигуна.

Олена БУЧИК


Переглядів: 204 | Додав: Dnister









Пошук на сторінці
Статистика

Locations of visitors to this page
 
Кнопка сторінки

Івано-Франківська обласна організація НСКУ

 


Наші друзі





Відлуння віків Вишивка Оксани Чемеринської
 
©2010 - 22. Ідея, автор, збір і систематизація матеріалів - 
Почесний краєзнавець
України 
Андрій Чемеринський. 


Матеріали авторів розміщені виключно для популяризації та зацікавлення історією рідного краю. 
Висловлюємо подяку авторам за їхню нелегку працю! 
Через технічні можливості сторінки ми не можемо подати посилання (гіперлінк), проте вкажемо прізвище автора (або ресурс походження). 
Нашим завданням є збір масиву інформації з різних джерел - щоб зацікавлені особи мали можливість з нею працювати. Ряд інтернет - сторінок з часом втрачають свої попередні публікації, ми старатимемося їх зберегти на цьому ресурсі. 

Подання власних дописів та досліджень для розміщення на сторінці вітається.

Спілка та веб - сторінка не є власником авторських матеріалів, тільки популяризує їх для загальної обізнаності.

Офіційна позиція Спілки може бути відмінною від думки поданої в авторських матеріалах. 

Copyright MyCorp © 2022