26 листопада 2020 року в Івано-Франківській обласній універсальній науковій бібліотеці ім. І. Франка відбулася презентація ґрунтовної праці відомого дослідника нашого краю, доктора історичних наук, лавреата премії ім. академіка Івана Крип'якевича, невтомного трудівника на краєзнавчій ниві Петра Сіреджука.

Презентована праця «Галицька Гуцульщина доби Західно-Української Народної Республіки» досліджує питання державного і військового будівництва на теренах Галицької Гуцульщини доби ЗУНР та участь гуцулів у польсько-українській війні 1918-1919 рр.

Так раніше називали людей, які сплавляли ліс по Черемошу на спеціальних плотах – дарабах. Робота була небезпечною, можна сказати, для відчайдухів. Аби стати керманичем, хлопці десь три роки вчилися біля старших, а ті ще добре приглядалися, чи можна довірити тобі кермо.

Ліс по ріці сплавляли і дід, і батько 83-річного Дмитра Могорука. Тож, він – керманич у третьому поколінні та, каже, останній на Прикарпатті, пише Репортер.

Сили буває замало

Безробіття було серйозною проблемою міжвоєнної Польщі. Лише станом на 1932 рік у країні було офіційно зареєстровано більш ніж 515 тисяч безробітних – пише “Західний кур’єр“.
«Безробіття залишається однією з найважчих суспільних хвороб у нашій країні, – писала преса. – Незважаючи на всі дослідження, ми так і не знаємо справжніх масштабів цієї біди та реального рівня життя безробітних. Ми лише в загальному знаємо, що їхня кількість набагато більша, ніж подає офіційна статистика.

Попередня віртуальна мандрівка біля пам’ятника Шевченку була дуже зручною. Звідси важко не помітити чималі церковні бані.

Сумнівів немає: ми бачимо деканальну церкву Архистратига Михаїла. Facebook-сторінка Old Kalush рекомендація для охочих подивитися: спробуйте потрапити на подвір'я церкви вулицею Ковжуна та невеличким провулком через фіртку з боку резиденції, а не парадним входом з майдану Шептицького. На кілька хвилин вдасться зануритись в атмосферу початку ХХ століття, інформують "Вікна".

Багато іванофранківців сприймають своїх домашніх улюбленців як повноправних членів сім’ї. На жаль, трапляються й такі, що вважають тварину лише забавкою чи модним аксесуаром. Сто років тому деякі домашні тваринки теж були показником добробуту і високого статусу, адже коштували дорого. Взагалі домашній улюбленець був недешевим задоволенням, адже за деяких тварин доводилося ще й сплачувати податок – пише “Західний кур’єр“.

Ользі Шиян з села Гошів Долинського району у грудні виповниться 80 років. Вона як зараз пам'ятає той день, коли її батька Павла вивели з хати, не давши повечеряти, та розстріляли.