Нещодавно відомий письменник і краєзнавець із селища Рожнятова – член НСПУ, НСКУ та НСЖУ – Любомир Михайлів зустрів свій поважний книжковий ювілей виходом у світ його краєзнавчих студій «Рожнятівщина під грифом «Цілком таємно» та збірки поезій «Цариця-Арніка». Набуток автора – три десятки окремих видань.
Повстанська Рожнятівщина
У передмові «У пам’ять минулій звитязі» до книжки «Рожнятівщина під грифом «Цілком таємно» професор Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника Сергій Адамович зазначає: «Позитив книги у тому, що читач зможе без посередників опинитися в буремних 40–50-х рр. ХХ століття і через мову документів сформувати власне уявлення про тогочасні події без накладення штампів інших авторів...». Праця Л. Михайліва ґрунтується головно на матеріалах і документах з довоєнного та післявоєнного періоду 1939–1951 рр., які тривалий час зберігалися в архівах НКВC, МДБ, КДБ, СБУ, у таємних відділах обкому, райкомів партії під грифом «Таємно» чи «Цілком таємно», а завдяки доступу автора до фондів Державного архіву Івано-Франківської області їх вдалось оприлюднити.
У книжці – п’ять розділів, назви яких свідчать самі про себе: «Повстанський калейдоскоп», «Сторінками документів і постанов», «Про виселення», «Виписки із документів засідання райкомів партії та інші матеріали» і «Документи, матеріали, звіти». Автор пропонує читачам різні документальні матеріали – доповідні записки, інформації, виписки із протоколів засідань райкому партії, постанови, спецдонесення і т. ін., які об’єктивно відображають реалії часу і їх творців.
Наприклад, у повідомленні в райком партії начальника Перегінського РВ МДБ капітана Огорєлишева читаємо: «В лютому 1949 року в селі Ясень оперативна група під керівництвом старшого лейтенанта Чупина і сержанта Літягина недалеко від будинку громадянина села Ясень Юрчишина Олексія знайшла бункер, в якому перебували 4 бандити. Солдати запропонували їм здатися. Але вони пропозицію не прийняли і відкрили вогонь зі зброї. Солдати дали вогонь у відповідь. В результаті бандити були вбиті. Серед убитих виявилися: 1. Василинюк Леон Остапович, 1923 року народження, уродженець села Ясень, станичний ОУН, кличка «Вітер», нелегал з 1944 року. 2. Рараговський Леон Данилович, 1926 року народження, кличка «Олег», нелегал з 1944 року. 3. Сенич Анастасія Леонівна, 1929 року народження, жінка кущового провідника ОУН «Стефка», нелегал з 1946 року, кличка «Одарка», сім’я її вислана у віддалені області СРСР. 4. Василинюк Анастасія Микитівна, 1921 року народження, уродженка села Ясень, жінка станичного ОУН «Вітра», нелегал з 1945 року, кличка «Мар’яна». У вбитих взято трофеї: автомат – 1, гвинтівка – 1, пістолет – 1, гранат – 2 і документи ОУН».
А в іншому документі, представленому у виданні, – спецдонесенні йдеться про те, що секретар з кадрових питань Рожнятівського РК КП(б)У Кравчук у Станіславський ОК КП(б)У повідомляв таке: «За час від 15 жовтня по 19 жовтня 1944 року бандерівські банди провели такі диверсії по Рожнятівському району. А саме: В ніч на 17.Х.1944 року бандерівські банди обстріляли охорону моста с. Цінева з автоматичної зброї. Жертв нема. В ніч на 18.Х.1944 року бандерівськими бандами спалено і підірвано 11 мостів вузькоколійної залізниці і шосейних доріг. Мости такі: в одному кілометрі від райцентру спалили міст дерев’яний через ріку Чечву по шосейній дорозі Рожнятів – ст. Креховичі – Брошнів довжиною 150 м, висотою 5 м. На 8 кілометрі від райцентру спалили міст дерев’яний на шосейній дорозі Рожнятів – Долина, міст довжиною 100 м, висотою 5 м. На 10 км від райцентру спалили міст дерев’яний на шосейній дорозі на ріці Чечва, Рожнятів – с. Спас – с. Грабів – с. Лоп’янка, довжиною 110 м, висотою 5 м. На 10 км від райцентру зірваний металевий міст на вузькоколійній залізниці довжиною 70 м, висотою 5 м... Таким чином, бандерівською бандою знищено мостів на дорогах Рожнятівського району 11. З них по вузькоколійній залізниці знищено мостів загальною довжиною 783 м, середньою висотою 10 м... За неточними даними бандерівська банда нараховує до 7000 чоловік...».
Документи – річ вперта. А їх у виданні чимало. На наш погляд, книжка Л. Михайліва «Рожнятівщина під грифом «Цілком таємно» поряд з дослідженнями І. Андрухіва, А. Француза, М. Паньківа, С. Лесіва, П. Ганцюка та інших краєзнавців і науковців стала не лише ще одним потужним свідченням героїчного чину борців за волю Україну, а й підручником з патріотизму для сучасників.
Квітка сонця
Любомир Михайлів народився і живе у тих краях, де важко не бути романтиком у душі. Бо і його рідний вітцівський Кропивник на Долинщині, і полюблений серцем Рожнятів – небесна дивовижа краси. До його поетичної збірки «Цариця-Арніка», яка побачила світ з передмовою відомої поетеси і членкині НСПУ Лесі Шмигельської «Цілюща сила «Цариці-Арніки», увійшли суто поезії 2020 року. А назву книжці дав поетичний диптих «Цариця-Арніка», присвячений унікальній і цілющій квітці арніці, яка зростає тільки в горах. До речі, гуцули її ще називають «арніткою». Арніка у перекладі з грецької мови означає «сонячна квітка». Тож і поетичний образ цариці-Арніки у поезії Л. Михайліва – передовсім сонячний, ніжний і теплий:
Царицю-Арніку зустрів я на поляні,
О, як вона всміхалася мені!
Мов сонце, яке вийшло із туману,
Нам дарувало промені ясні…
Вершини підступали ближче й ближче,
Даруючи і ласку, і тепло,
Нас піднімали на долонях вище,
І сонце з гір струмочками текло... («Цариця-Арніка»)
Але тематична палітра поезій у збірці «Цариця-Арніка» осяжна – від духовної, філософської, інтимної, пейзажної лірики і до патріотичних образів та громадянських мотивів. Та й, зрештою, де можна означити те помежів’я тем, якщо серце поета напоєне весною, сонцем і надією.
Калина мужньо пережила зиму,
Поморщилися ягоди, та все ж
Іще горять намистами рясними
На грудях березня іскринками пожеж…
Коралі ще осінньої калини
Морози пережили і сніги.
Неначе крові скапують краплини
На первоцвіт, що серцю дорогий («Калина в березні»).
Традиційно просто, без модних формальних викрутасів, образних головоломок та напускних мотивів, але завжди щиро, з серцем і любов’ю – у цьому, на моє переконання, потужність творчості Михайліва-поета.
Ігор ЛАЗОРИШИН |
