П`ятниця, 29.03.2024, 11:56:05

 
Меню сторінки
 
Анонси подій
 
Нові світлини

 
Важливі події

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

 
Календар новин
«  Листопад 2020  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30
 
Архів новин
Головна » 2020 » Листопад » 19 » У Петранці вшанували отамана УГА Ярослава Воєвідку, жорстоко вбитого комісаром
19:04:10
У Петранці вшанували отамана УГА Ярослава Воєвідку, жорстоко вбитого комісаром

У селі Петранці на Рожнятівщині освятили пропам'ятну дошку славетному односельцю.
У рамках вшанування 100-річчя з часу жорстокого вбивства більшовицьким комісаром українського військового діяча, доктора права, команданта першого артилерійського полку у складі 1-ої бригади Українських січових стрільців, отамана Української Галицької армії Ярослава Воєвідки (5.03.1882-28-29(30).03.1920) в селі Петранці на Рожнятівщині, де він народився, освятили пропам'ятну дошку славетному односельцю, розповіла в соцмережі краєзнавиця Дарія Ониськів.

Дошку встановили на фасаді місцевої резиденції — на подвір' ї, де в сім'ї священника о. Корнилія Воєвідки народився Ярослав Воєвідка.

Мешканці Петранки висловлюють краєзнавиці вдячність, адже вшанування і встановлення пропам'ятної дошки славетному односельцю відбулося саме завдяки ініціативі Дарії Ониськів.

У газеті "Свобода" за 1960 рік розмістили Статтю Д. Микитюка "Як згинув отаман УГА Ярослав Воєвідка":

"…Він народився 5-го березня 1882 р. в родині о. Корнелія і Олександри в селі Петранка біля Калуша. Гімназію закінчив у Львові і Празі. Однорічну військову службу закінчив при 35-ім гарматнім полку польової артилерії у Станиславові. Адвокатську практику відбував в канцелярії д-ра А. Горбачевського в Чорткові.

Цілу І-шу світову війну перебував на фронті як командант батереї в ранзі поручника, а потім сотника. В часі завзятих боїв в Карпатах 1914-го і 1915-го років став прихильником і щирим боєвим другом Українських Січових Стрільців, бо разом з ними і його батерія входила в склад того самого корпусу. Дня 9-го серпня 1918-го року одружився у Львові з Любою Гузарівною, дочкою о. Евгена Гузара, з подружжя якого народився син Ярослав, що тепер живе в Австралії і є інженером будівництва.

Розвал Австрії застав його в Херсоні над Дніпром. На вістку про проголошення української державности на землях Східної Галичини, старався якнайскорше прибути на поміч рідному війську у Львові, одначе обслуга батерії по дорозі до Тернополя розбіглася домів – сам командант батерії доглядав і кормив коней, а його батерія, доповнена в Золочеві, прибула під Львів по відході війська зі Львова та в грудні 1918-го року зорганізував І-ший гарматній полк і як його командант в складі […] УСС перебув усю визвольну боротьбу.

За виявлену надзвичайну хоробрість і відвагу в чортківській офензиві, а головно за побідний наступ із здобуття Бережан, Начальна Команда УГА, наказом ч. 43, з дня 22 червня 1919 р. піднесла його до ступня отамана (майора).

По примусовій злуці УГА з Червоною Армією, в часі реорганізації галицьких військ в бригади, большевики позбавили його в березні 1920 року командування гарматнім полком і тоді сл. п. отаман Воєвідка мав замір виїхати до Одеси на лікування підірваного здоров’я після 6-літніх безперервних років фронтової служби.

По дорозі в містечку Піщанка, біля залізничної стації Попелюхи, повіт Балта, арештував його червоний комісар Табукашвілі, що – вславився знущанням над населенням із грабунками. «Давай коня і гроші» – сказав большевик от[аману] Воєвідці. Той дав гроші, але коня – вірного товариша стрілецької долі, відмовився дати. Лютий комісар двічі тоді вистрілив йому в плечі. Першим стрілом ранив його в рам’я, а другим, смертельним стрілом, прошив йому живіт. По 14-годинних болях і муках покійний отаман помер у лічниці в Піщанці вночі з дня 28-го на 29-го березня 1920-го року. Останні його слова були такі: «Перекажіть моїй дружині і родині, що я вмираю невинно. Нехай вони виховають мого сина-єдинака на доброго українця».

Заступник команданта ЧУГА Солодуб наказав заарештувати вбивника і на приказ 2-гої галицької бригади ЧУГА виїхав 29-го березня 1920 р. слідчий суддя-четар Осип Раставецький до містечка Піщанки і тут наказав заарештувати комісаря і перевести ревізію награбованого майна. В грошах найдено понад 82 тисяч різних грошей як російських, українських і австрійських. Дальше найдено портфель пок[ійного] отамана, в якім було 4 тисячі австрійських корон (без вартости) і 150 українських карбованців. Крім того одного чорного коня і одного гнідого, три револьвери, одну шкіряну торбу (власність пок[ійного] отамана), 6 куснів полотна, 10 куснів різної матерії, 47 хусток і два мішки ниток. Крім того, вбивникові закинено цілий ряд грабунків і вбивств.

Заарештований комісар, ідучи до польового суду під ескортою галицьких жандармів під командою чет[аря] В. Ониська, цілий час відгрожувався, що йому нічого не станеться, бо він має рідню між большевицькими достойниками і він ще не одного галичанина-контрреволюціонера вишле на той світ.

Але той жорстокий комісар-вбивник не доїхав до польового суду, бо на залізничій стації Вапнярка, переїздили в тому часі на протипольський фронт стрільці з 2-гої сотні 4-го куреня, 11-тої Стрийської бригади, під проводом підхорунжого Романа Лісковацького, скочили до вагону, розоружили ескорту, випровадили вбивника за стацію і там виконали самосуд: один стрілець двома стрілами поклав вбивника трупом у рові як собаку.

По цім справедливім самосуді стрільці розбіглися до своєї сотні, яка відбувала в тому часі вправи за стацією. Приявна на стації большевицька ЧеКа робила слідство, підозріння впало на стрільців 2-гої сотні і на підхор[унжий] Лісковацького, але командант сотні пор. В. Воробець потвердив, що всі стрільці 2-гої сотні були цілий час на вправах. Тої самої ночі 4-тий курінь 11-тої Стрийської бригади відїхав на протипольський фронт і галичани звільнилися від «симпатичних союзників».

У трагічній смерті сл. п. отамана Ярослава Воєвідки є два, глибоко зворушливі, моменти, а саме: Цей хоробрий командант гарматнього полку, що 6 літ фронтових боїв заглядав смерті в вічі, не згинув вояцькою смертю на полі слави, але в обороні свого вірного друга – коня, а вмираючи, він пам’ятає за свого сина-єдинака.

Як неустрашимий герой-артилерист і зразковий командант-старшина, він назавжди залишиться у вдячній пам’яті вірних своїх побратимів-стрільців і старшин Української Галицької Армії і всього українського народу, якому він вірно служив аж до загину».


Переглядів: 172 | Додав: Dnister









Пошук на сторінці
Статистика

Locations of visitors to this page
 
Кнопка сторінки

Івано-Франківська обласна організація НСКУ

 


Наші друзі







Відлуння віків Вишивка Оксани Чемеринської
 
©2010 - 24. 
Ідея, автор, збір і систематизація матеріалів - 
Почесний краєзнавець
України 
Андрій Чемеринський. 


Матеріали авторів розміщені виключно для популяризації та зацікавлення історією рідного краю. 
Висловлюємо подяку авторам за їхню нелегку працю! 
Через технічні можливості сторінки ми не можемо подати посилання (гіперлінк), проте вкажемо прізвище автора (або ресурс походження). 
Нашим завданням є збір масиву інформації з різних джерел - щоб зацікавлені особи мали можливість з нею працювати. Ряд інтернет - сторінок з часом втрачають свої попередні публікації, ми старатимемося їх зберегти на цьому ресурсі. 

Подання власних дописів та досліджень для розміщення на сторінці вітається.

Спілка та веб - сторінка не є власником авторських матеріалів, тільки популяризує їх для загальної обізнаності.

Офіційна позиція Спілки може бути відмінною від думки поданої в авторських матеріалах. 

Copyright MyCorp © 2024