Днями в палаці Потоцьких в обласному центрі відбулася презентація книжки Петра Гаврилишина і Романа Чорненького «Станиславів: віднайдені історії», яка охоплює період від середини ХVIII до кінця ХХ ст. у постатях і аналізі подій. У науково-популярному виданні автори представили п’ять розділів: «У складі Австрійської імперії та Австро-Угорщини», «Вир Української революції», «Міжвоєнний період – затишшя перед бурею», «Війна, що найбільше змінила Stanislawow і не тільки» та «Радянський період».
Петро Гаврилишин – кандидат історичних наук, директор наукової бібліотеки та викладач кафедри міжнародних відносин ПНУ ім. В. Стефаника. Автор численних наукових і науково-популярних статей, монографії «Українська трудова імміграція в Італії 1991– 2011 рр.».
Роман Чорненький – кандидат історичних наук, науковий співробітник філії Національного військово-історичного музею України – музею «Герої Дніпра». Автор наукових краєзнавчих статей та співавтор сценаріїв документальних фільмів «Дорога, Правда і Життя...» та «Франкове Прикарпаття». Обидва – випускники історичного факультету Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника, члени Національної спілки краєзнавців України.
Петро Гаврилишин у коментарі «Галичині» зазначив:
– Так склалося, що я, маючи базову історичну освіту, займався соціологією, політологією, зокрема сучасними міжнародними відносинами тощо. Але завжди прагнув вивчати історію класичну. Хотілося працювати з архівами, давніми джерелами тощо. А ще мені завжди подобалася журналістика, тому що на мене мав великий вплив мій стрийко Володимир Гаврилишин, юрист із Монастириськ на Тернопіллі, який активно дописував до часописів «Вісті Придністров’я» і «Свобода» і був у Коропці директором історико-краєзнавчого музею. Тож якось і в мене виникла ідея разом з моїм однокурсником Романом Чорненьким, у якого вже був нагромаджений потужний архівний матеріал, писати науково-популярні статті до газет із місцевої історії. Коли я побачив те краєзнавче багатство, то ще більше загорівся. А ще і як директор бібліотеки маю доступ до численних джерел і архівних фондів.
– Петре, але, на мій погляд, одна справа – писати, а друга – дивувати Івано-Франківськ своїми краєзнавчими дослідженнями…
– Справді, є деякі теми, яких уже торкалися науковці у своїх студіях. Але треба розуміти, що кожне дослідження має свій рівень і глибину аналізу. Ми намагалися подавати збалансовану і, наскільки можливо, об’єктивну точку зору на ті чи інші краєзнавчі теми, розглядати місцеву історію в контексті світової. Адже в книжці переплелися українська, польська, єврейська історії, є унікальні і ніким досі не досліджені розповіді про перебування видатних постатей у нашому місті: Юзефа Пілсудського, Івана Франка, Нестора Махна, Симона Петлюри. Наше видання має ґрунтовну і науково паспортизовану джерельну базу, конкретизовані й описані архіви, а вірогідність фактичних помилок мінімізована. Хоч видання і науково-популярне, але ми з Р. Чорненьким відповідаємо за достовірність викладених у ньому фактів.
...На мій погляд, дуже важливо, що автори книжки не обтяжують читачів науковим стилем і монографічною манерою викладу, про глибокі наукові дослідження оповідають популярно, цікаво і водночас по-науковому відповідально. Книжка «Станиславів: віднайдені історії» вийшла друком першою у серії «Цікава історія», а незабаром побачить світ і наступне краєзнавче видання цієї серії, присвячене розповідям про військові поховання в Івано-Франківську.
Історичні станиславівські оповіді Петра Гаврилишина і Романа Чорненького подібні до діамантів: тільки кілька майстерно доданих граней і чітка кристалічна решітка самородного алмазу ловить усе доступне світло, спрямовуючи його просто у кришталик ока. І мають ту природу, що й вітаміни. Не знати, як їхня дрібка покращує якість життя. А вже для чого та якість – їх не обходить. (Тарас Прохасько, письменник).
Ігор ЛАЗОРИШИН |
