Важко уявити сучасний Галич без мостів; щоденно через пішохідний міст проходять десятки громадян, через автомобільний проїжджають сотні авт. А ще в середині ХІХ ст. ситуація була цілком інакшою, мосту не було і переправа через Дністер відбувалася поромом та човнами. Такий стан гальмував розвиток міста - оскільки торговельні кола потребували швидших шляхів сполучення, дорога з Станиславова до Львова в напрямку Галича не була пріоритетною; купці обирали дещо довший шлях в стрийському напрямку – щоб не чекати своєї черги на пором і не ночувати в місті. Розвиток Галича став інтенсивнішим саме з побудовою постійного мосту на Дністрі, сталося це в період володарювання містом імперією Габсбургів…
21 жовтня 1858 р. в м. Галичі було відкрито перший постійний міст на р. Дністер та пам’ятну колону в подяку цісарсько – королівському наміснику Галичини гр. Агенору Голуховському.
З того часу минуло вже 160 літ, немає в живих сучасників, давній міст розібрано (у водах Дністра можна побачити залишки його опорних балок) – збереглися лише згадки в архівах та колона, яка височить на мостовому причілку. Лише нещодавно (в 2017 р.) вдалося ідентифікувати її приналежність до тих подій і відновити пам’ятну таблицю, оскільки до того часу побутували різні легенди щодо подій, яким було присвячено дану архітектурну композицію.
Кілька слів про автора даної інженерної споруди. Роботи над будовою мосту в Галичі були розпочаті восени 1857 р. Вони проводилися під наглядом і за проектом інженера Домініка Опатовича (1827 – 1909). На час будівництва мосту він мав 31 рік. Завдяки архівним джерелам, можемо в загальних рисах простежити його життєвий шлях. Державний службовець. В 1851 р. вперше згадується, як ад’юнкт VIII інспекторату кадастру і геодезії (Дрогобич). У 1854 р. він працював, як вагмайстер в ц. к. повітовому старостві у Надвірній. В 1855 – 58 рр., працівник будівельного відділу ц. к. окружного староства в Станиславові (в структурі земельно-будівельної дирекції у Львові); ймовірно, з 1861 р. інженер – асистент ц. к. окружного староства в Стрию (працював там до 1879 р.); 1870 р. ад’юнкт (помічник) інженера; 1871 р. – інженер; 1876 р. – старший інженер.
У 1879 – 1890 рр. працює старшим інженером ц. к. окружного староства в Ржешові та Тарнові. В 1890 р. намісник перевів його з Тарнова до Перемишля; цього ж року намісництво призначило його комісаром нагляду над паровими котлами для перемиського, добромильського, мостиського та ярославського староств. В 1891 – 1895 рр. – старший інженер ц. к. окружного староства в Перемишлі.
Ймовірно, у 1897 р. залишив державну службу, оскільки згадується як сертифікований цивільний інженер (геометр) для всіх технічних робіт за винятком будівництва машин та архітектури. В цей період проживав у м. Тарнові. Востаннє згадувався, у переліку інженерів в 1906 р. Член Палати інженерів. Кавалер ордена Франца Йосифа І (1889). Одружений з Антоніною (померла у 1907 р.). Помер у 1909 р., похований у родинному гробівці на старому кладовищі у Тарнові.
Для будівництва місто Галич пожертвувало 5000 флоринів. До праці над будівництвом мосту в міру своїх обов’язків були залучені староста Станиславівської округи Георг Бенджамін фон Остерман та начальник цісарсько - королівського уряду в Галичі Діонізій Тхоржевський. Наприкінці вересня 1858 р. міст було споруджено.
Він був постійним, довжиною 120 сажнів (1 сажень =2,1333 м; 256 м); опирався на 11 опор; огороджений перилами.
Урочисте відкриття мосту відбулося 21 жовтня 1858 р. На нього прибув цісарсько – королівський намісник Галичини гр. Агенор Голуховський, чисельні делегації окружних та повітових цісарсько-королівських чиновників з Станиславова, Бережан, Бурштина і Рогатина; військова старшина і депутації зі Станиславова, гурти шляхти, власники дібр і чисельне духовенство двох обрядів, війти гмін галицького повіту, місцеві ремісничі цехи і багато довколишніх громад з хоругвами костелів та церков, шкільна молодь з вчителями, людність караїмська та жидівська – всі прагнули взяти участь у найсвятішому обряді інавгурації довершеної справи.
Після завершення посвячення мосту відбувся акт відкриття пам’ятника, який мешканці повіту та міста Галича спорудили на честь Його Ексцеленції Намісника краю, а з вдячністю за отримане добродійство вказали на написі:
«Його Ексцеленції Яснішому Вельможному Агенору графу Голуховському
цісарському Наміснику королівств Галичини і Лодомерії
і т.д. і т.д.
Мешканці повіту і міста Галича
завдячують дійсну участь у побудові доріг та мосту на Дністрі
спорудили даний пам’ятник».
Міст отримав статус «крайового». Пережив ряд повеней та криголамів 1864, 1880, 1881, 1882, 1884, 1888, 1900, 1903, 1907, 1909 рр.
З початком будівництва фірмою Зєлєнєвських металевого мосту на Дністрі, його попередник – дерев’яний міст, продовжував певний час функціонувати, а з введення в експлуатацію нового мосту, припинив існування.
А. Чемеринський, Почесний краєзнавець України | 
