У Надвірнянській центральній райбібліотеці відбулась зустріч із Світланою Флис – цікавою людиною, краєзнавцем, членом НСЖУ, науковим працівником музею етнографії та екології Карпатського краю в м.Яремчі, членом Всеукраїнського товариства краєзнавців, співавтором загальнодержавного видання «Звід пам’яток історії та культури України».
Світлана часто друкується в таких періодичних виданнях, як «Галичина», «Нова Зоря», «Галицька просвіта», «Народна Воля», «Яремчанський вісник», а також у Львівському  історико-краєзнавчо-туристичному часописі «Грегіт», членом редколегії якого вона є. Світлана Флис – автор багатьох науково-пізнавальних досліджень про Яремчанщину та знаменитих людей краю. Вона – автор книги «Музей Митрополита Шептицького», краєзнавчих путівників ... Читати далі »

Ілюстровану монографію Івана Сеньківа – відомого етнографа, котрий у повоєнний час проживав у Німеччині, дійсно можна назвати справжньою енциклопедією Гуцульщини. Солідну за обсягом книгу (512 сторінок), із кольоровими вкладками, перевидали видавці у редакції журналу «Гуцульщина» у Верховині.
Цієї книги Гуцульщина чекала давно. Через смерть автора у 1993 р. та інші обставини, у 1995-му 300 примірників «Гуцульської спадщини», які вийшли друком у видавництві «Українознавство», осіли у колекціях краєзнавців, а широкому загалу, бібліотекам і школам книга так і не стала доступною. Понад 20 років Іван Сеньків, який народився під Станіславом, проживав у Німеччині, збирав і готував матеріали наукової праці – монографію з життя і творчості гуцулів.
Як стверджував науковий консультант, доктор філологічних наук Федір Погребенник, « ... Читати далі »

Якщо взяти що наближений еталон – статистичні висновки, що археологічна територія княжого Галича вивчена стаціонарними розкопами і локальними розвідковими дослідженнями на неповних десять відсотків, то можна собі уявити справжні перспективи археологічного майбутнього загиблого міста. Автор статті взявся за нове прочитання наукових праць і науково-популярних публікацій Антона Петрушевича, Льва Лаврецького та Ізидора Шараневича. Бо саме завдяки їхній науковій діяльності в останній декаді квітня 1882 року розпочалися археологічні дослідження столиці могутнього Галицького князівства, причому на місці спорудження першого християнського храму в місті – літописної Спаської церкви. Дослідник приходить до висновків на основі залучення до наукового обігу маловідомих публікацій, поміщених у львівській періодиці 80-х років ХІХ ст., про міжнародне наукове визнання розкопок Лаврецького- ... Читати далі »

Під такою назвою 25 червня в обласній універсальній науковій бібліотеці ім. І. Франка з ініціативи історико-краєзнавчого об’єднання „Моє місто” відбувся круглий стіл, присвячений 100-літтю від початку Великої війни.
Прикарпаття – один з небагатьох регіонів України, на території якого пройшли масові, жорстокі і криваві бойові дії під час Першої світової війни. Війни, участь у якій взяли 38 країн світу, мобілізувавши до своїх армій 73 мільйони солдатів, 10 мільйонів з яких – загинули, а 20 мільйонів були поранені. Приводом до війни стало вбивство 28 червня 1914 р. у Сараєво наступника австрійського престолу Франца Фердинанда. 
Дослідження історії Прикарпаття в роки Великої війни має важливе значення  передусім тому, що між двох військових блоків – Троїстого союзу (Німеччина, Австро-Угорщина й Італія) та Антанти (Англія, Франція т ... Читати далі »

До цього часу ми друкували лише горизонтальні поштівки. Втім, для ілюстрації статті про нашу катедру довелося взяти вертикальний вид, оскільки інших в нашому розпорядженні немає.
Повна назва цього храму – архікатедральний собор Воскресіння Христового. Слово «архікатед­ральний» значить те, що у храмі архієпископ має свою кафедру, на який служить. Звідси й популярна народна назва церкви – катедра.
Спочатку храм будувався як єзуїтський костел. Цей римо-католицький чернечий орден займав сильні позиції у Станиславові і користувався підтримкою родини Потоцьких. У 1720 році розпочали рити котлован під фундамент. Невдовзі, за твердженням історика Заленського, робітники наштовхнулись на скарб – скриньку з 14 тисячами золотих монет. Половину забрав собі власник міста Юзеф Потоцький, а решту люб’язно призначив на будівництво костелу. Звідки гро ... Читати далі »

В Івано-Франківську увіковічують пам'ять про видатну оперну співачку Іру Маланюк, яка 95 років тому народилася в цьому місті.
Найближчими днями (за попередньою інформацією, у неділю, 29 червня) біля парадної брами кам’яниці №17 на вулиці Грушевського в Івано-Франківську з’явиться анотаційна дошка на честь зірки світової оперної сцени Іри Маланюк. Пам’ятний знак буде встановлено у рамках проекту «Івано-Франківськ – місто героїв», який реалізовує міська рада з осені минулого року. Проект має на меті інформувати мешканців та гостей міста про видатних осіб, які в різний час перебували в Івано-Франківську (Станиславові).
Як розповів один із вигадників цієї ініціативи, художник і підприємець Тарас Зень, основна фішка проекту – це QR-код, за яким турист через мобільний телефон чи планшет зможе заходити на сайт проекту і прочитати біль ... Читати далі »

Музей сакрального мистецтва, нещодавно відкритий у нижній церкві Катедрального собору Преображення Господнього в Коломиї, з часом може стати філіалом Національного музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття ім. Й. Кобринського. Про це повідомила директор музею Ярослава Ткачук.
За її словами, першим кроком до цього є паспортизація експонатів музею сакрального мистецтва.
«Експозиція музею створена на базі колекцій покійного владики Миколая Сімкайла, яка є надзвичайно великою і цікавою, та, на превеликий жаль, абсолютно не паспортизованою, – зазначила Ярослава Ткачук. – Сьогодні є в наявності багато експонатів, які представляють сакральну пластику різних періодів і призначення. Працюємо над тим, щоб цей музей став філіалом нашого, але не як власність, а як депозит церкви».
За словами канцлера Коломийсько-Чернівецької єпархії Олександра Селез ... Читати далі »

Нині мало хто знає, що легіон Українського січового стрілецтва (УСС), який постав з початком Першої світової, або ж Великої війни, в лавах австро-угорської армії, був чи не єдиною військовою формацією у світі, при котрій діяла допоміжна, але вельми потужна культурно-просвітницька структура. «Пресова кватира» («ПК»), як її називали і яка розпочала функціонувати вже з березня 
1915-го, не тільки випускала газети й інші друковані видання. Її головне завдання полягало у збиранні й, так би мовити, документуванні матеріалів з повсякдення легіону для майбутнього укладання його літопису, в збереженні й розповсюдженні традицій українського січового стрілецтва тощо. 
«ПК» мала свої осередки як у бойових підрозділах, так і в запасній та вишкільній сотнях «усусів». Тож справді плідно спричинилася до популяризації боротьби УСС з ... Читати далі »

У старому Станиславові одним із улюблених місць відпочинку був сквер на Валах. Містян туди манили не лише затишок і зручні лавочки. Ще у скверику була своєрідна атракція. Журналіст Ясь Недопитальський у своєму фейлетоні розповів, у що грали мешканці міста у 1905 році.
«Сюди, на пагорби, де довкола виставлені ослони, щонеділі вирушають станиславівські жиди з корзинами, в яких поскладані кренделі, рогалики, булки, булочки, фіги та горішки. Але вони не на продаж. У кишені кожен жид має мішечок, в якому 90 кульок із номерами. З ними вони полюють на солдат. Ставка коштує тільки один цент, і той, хто ставить, витягає свій номер і каже: «великий» або «малий». Якщо сказав, наприклад, «малий» і витягнув шістку, то виграв, а якщо кульку з номером більше, ніж 45, – то програв. Виграш – чотири кренделі, або дві булочки, або стакан горішк ... Читати далі »

Імені Андрія та Станіслава
Повна назва колегіального костелу звучала як Непорочного Зачаття Діви Марії, святих Андрія та Станіслава. Родина Потоцьких робила значні пожертви на зведення храму та навіть увіковічила двох своїх представників у його назві. У підземеллі костелу облаштували магнатську усипальницю. Історики підрахували, що там було поховано сім членів цієї родини.
Кажуть, для батьків немає страшнішого, ніж пережити власну дитину. Нав ... Читати далі »