У травні 2021 року наукові співробітники Національного заповідника «Давній Галич» Ігор Креховецький, Тарас Ткачук, Андрій Фіголь продовжили археологічні дослідження в старому саду біля с. Залуква,  на лівій високій терасі р. Лукви, правої притоки Дністра. Розкопки почалися у 2019 році на місці скупчення уламків білого каміння. За цей час було встановлено, що  скупчення каміння не являло собою якоїсь конструкції, а було принесене на цю територію з невідомою метою.

Нижче, під скупченням, виявлено фрагменти ліпного посуду культури Ноа пізнього бронзового віку (XІІІ–XI ст. до н.е.). Ця культура займала територію південно-східної частини Трансільванії, Припрутську Румунію, лісостепову Молдову, Середнє і частину Верхнього Подністров’я.

Ще нижче знаходилась глиняна обмазка споруди, велика вимостка і  скупчення кам’яних зернотерок трипільської культури мідно-кам’яної епохи. Ця культура займала територію лісостепу Румунії, Молдови і Правобережжя України.

На підставі форм посуду і його орнаментації встановлено, що споруда існувала на початку IV тис. до н.е. (на початку етапу ВII). Під час її дослідження знайдено фрагменти «столового» і «кухонного» посуду, великий крем’яний ніж, виготовлений на пластині. Біля споруди знаходилася мала ямка з кубком. Подібні ямки з кубками виявлені під набагато пізнішими трипільськими спорудами (середини IV тис. до н.е.)  на поселенні Більшівці, розташованому на лівому березі р. Гнила Липа, лівому допливі Дністра.

Носії трипільської культури цього часу прийшли у Верхнє Подністров’я з території Середнього Подністров’я. Частина Верхнього Подністров’я на той час вже була заселена трипільцями – носіями традицій заліщицької групи етапу В I – BII (4200 – 4000 до н.е.). Дослідження стосунків між місцевим і прийшлим трипільським населенням є однією з важливих і цікавих проблем трипіллєзнавства.

Тарас Ткачук, Ігор Креховецький, Андрій Фіголь