П`ятниця, 2021-10-22, 2:59 PM

 
Меню сторінки
 
Анонси подій
 
Нові світлини

 
Важливі події

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

 
Календар новин
 
Архів новин
Головна » 2018 » Жовтень » 27 » Фінансові афери старого Станиславова
6:56 PM
Фінансові афери старого Станиславова

На зламі ХІХ і ХХ ст. у Станиславові час від часу спалахували фінансові скандали. Присвоєння чужих коштів, махінації зі страхуванням, утечі банкірів і банківських працівників викликали бурю емоцій у ласої до сенсацій публіки.

Проте мало хто з пліткарів замислювався, що за кожним скандалом стояла особиста драма людини, яка вела порядне життя, аж поки не схибила і не стала на слизький шлях. А починалося все зазвичай з малого, пише Олена Бучик у Західному кур'єрі.

 

Історія одного авантюриста

У 1885 р. великого розголосу набула справа Альфонса-Антонія Вескампа. Його життя нагадувало сюжет авантюрного роману. В червні того року він постав перед судом, звинувачений у численних злочинах, – розтраті 9 тис. злотих ринських, ошуканстві, двоєженстві, образі цісаря та члена цісарської родини. Вескамп народився у Станиславові, де його батько служив офіцером. У десять років хлопець залишився круглим сиротою і жив у свого опікуна – багатого землевласника, який хотів його навчити керувати земельним маєтком. Але Вескамп не відчував у собі схильності до ведення господарства, тож вирушив до війська, взяв участь у кількох військових операціях у 1859 і 1866 рр. і навіть був нагороджений хрестом за відвагу. Пізніше закохався у дівчину, але не отримав від військового керівництва дозволу на шлюб, тому прийняв рішення залишити службу.
Разом з новоспеченою дружиною Вескамп оселився в маєтку, що залишився від його опікуна, але швидко втратив майно – частково через повінь, частково через нечесність одного з приятелів. Після втрати маєтку шукав щастя у Швейцарії, Румунії, австрійській Штирії, де працював на вугільних копальнях. Там він непогано заробляв, до того ж мав безкоштовне житло і харчування. 20 серпня 1884 р. Вескамп раптово зник, навіть не попрощавшись зі своєю дружиною. В касі вугільного підприємства виявили крадіжку 9 тис. злотих ринських. Замість грошей у сейфі лежав лист від Вескампа, в якому він зізнавався, що взяв гроші, але стверджував, що він їх лише позичив і поверне при першій слушній нагоді. Після здійснення цієї "позички" авантюрист утік до Відня, де розмістив у пресі оголошення: "Вдівець приємної зовнішності з маєтком 8 тис. злотих ринських шукає подругу життя".
16 лютого того року Вескамп змінив прізвище на Весоловський і взяв шлюб із вдовою Йоанною Лиєк, але його "подвійне" подружнє життя було недовгим. 16 березня він був заарештований і відданий під суд. Його засудили до двох з половиною років тюрми, а після відбуття покарання він знову опинився в Станиславові, де розігралася остання сцена його сповненого пригод життя. У вересні 1887 р. він надіслав до редакції газети "Кур’єр станиславівський" листа, де попереджав, що збирається покінчити життя самогубством, стрибнувши з моста у Бистрицю. Редакція зв’язалася з поліцією, і патрульні справді побачили Вескампа біля мосту. Виявилося, що він уже стрибнув у воду, але його врятували перехожі. Пізніше його бачили на міському вокзалі, де він намагався кинутися під потяг, але йому перешкодили. Потім Вескамп вештався містом у пошуках якоїсь роботи, отримав невеличку допомогу в кількох благодійних організаціях. На ці гроші придбав маленький пістолет і вистрелив собі у рот. Напівживого Вескампа знайшов у сквері на Валах місцевий хлопчик, а поліція доправила його до шпиталю, де він невдовзі помер.

 

«Банківські» втечі

Одним з найстаріших у Станиславові був «кантор обміну» Хаїма Ефрайма Канера, який розташовувався на вул. Карпінського у приміщенні готелю «Під чорним орлом» (нині ріг вул. Галицької й Бельведерської, будинок не зберігся). Цей обмінник був заснований ще в 1877 р., а його власник займався не лише обміном валют, а й цінними паперами, акціями, цінними монетами. Однак у жовтні 1903 р. увесь Станиславів буквально лихоманило від гучного скандалу, пов’язаного з паном Канером. Виявилося, що він розтратив близько чверті мільйона корон чужих коштів, видав велику кількість векселів з фальшивими підписами й утік. Довший час пан Канер мав бездоганну репутацію і цілком успішно вів свій бізнес, але азартна гра в карти і на біржі значно похитнула його справи. Важке фінансове становище підштовхнуло його до шахрайських операцій з цінними паперами, а після однієї з таких афер, у якій фігурували цінні папери відомої шляхетської родини Мисловських, перед ним постала реальна перспектива сісти за ґрати.

Він проводив різноманітні ґешефти й за межами Галичини. В серпні 1903 р. берлінський «Коміссіонс-Банк» телеграфував до Станиславова, що Канер ошукав цей банк на 40 тис. німецьких марок, і керівництво збиралося вжити заходів для його арешту. Але в останній момент аферисту вдалося втекти. В останні роки своєї діяльності в Станиславові він уже не користувався ні довір’ям, ні повагою містян, але дехто все ж довіряв йому свої кошти. Так, серед чужих грошей, розтрачених Канером, були 20 тис. корон барона Францішка Ромашкана, 5 тис. корон станиславівського адвоката Слотвінського та ще 6 тис. корон, позичених від міської Каси ощадності.

Щоб приспати пильність своїх кредиторів та підготувати ґрунт для непомітної втечі, Канер кілька місяців вів переговори про купівлю друкарні Яна Данкевича – місцевої «акули» друкарського бізнесу. Остаточне вирішення справи він відкладав під різними приводами, тож ніхто навіть не підозрював, що він збирався тікати з міста. За кілька днів до втечі Канер поширив чутки, що їде в гості до доньки у Чернівці. З Чернівців він дістався до Львова, де його бачили, а потім його слід загубився. Як припускали, банкір-аферист утік до Америки. Після його зникнення пункт обміну знайшли зачиненим, а всі кошти і цінні папери безслідно зникли. Звістка про втечу Канера викликала ефект вибуху бомби в діловому світі Станиславова. Пункт обміну опечатали, почалося слідство, але банкіра-втікача так і не знайшли.

31 жовтня 1901 р. велика неприємність сталася в станиславівській філії Іпотечного банку. Ян Шашкевич, возний (дрібний службовець) банку отримав доручення віднести на пошту грошовий переказ на суму 7000 корон. Сфальшувавши квитанцію, він привласнив собі гроші, а потім звернувся до свого керівництва з проханням надати йому дводенну відпустку. Мовляв, до нього приїхала коханка, яка стверджує, що народила від нього дитину, і йому потрібно владнати з нею стосунки. Через два дні після цього до банку звернувся клієнт, який чекав на переказ семи тисяч корон, але так і не отримав його. Це відкрило керівництву банку очі. В Станиславові від Шашкевича не лишилося й сліду, тож банк звернувся до поліції.
Знайшли крадія у Львові, й не живого, а мертвого. У львівському готелі покінчив життя самогубством 26-річний молодик, який і виявився Шашкевичем. У передсмертному листі самогубець пояснював, що хотів утекти, але йому не дозволила совість. Частину вкрадених грошей поліція знайшла в кишенях сюртука померлого, але основну суму крадій приховав за допомогою своєї матері та сестри. Згодом вони були віддані під суд за співучасть у злочині, гроші ж повернулися до законного власника. Отже, для банку ця неприємна історія закінчилася цілком благополучно, чого не скажеш про Шашкевича.

 

Загадковий багатій

Однією з найбільш скандальних особистостей Станиславова початку ХХ ст. був Якуб Поллак, який мав репутацію відомого світського лева. Йому довіряли найвпливовіші містяни, а з деякими з них він був навіть у дружніх стосунках. Під час виборів до австрійського парламенту він активно підтримував Леона Білінського – видатного державного діяча. Ім’я Поллака навіть можна було побачити на передвиборчих плакатах відомого політика. Поллак бував у респектабельних ресторанах, відвідував світські й громадські заходи. Певний час він мав невеличкий бізнес при залізниці, але невдовзі збанкрутував. Однак це зовсім не вплинуло на його спосіб життя. Він мав кілька коханок, влаштовував гучні вечірки з приятелями і за один вечір міг витратити кілька тогочасних середніх зарплат. Ніякого маєтку, який би давав прибуток, чи багатих родичів у Поллака не було. Загадковим багатієм зацікавилась поліція, але нічого підозрілого їй виявити не вдалося.
В ті часи діяла так звана банда Васінського, яка вчиняла зухвалі крадіжки. Як не старалася поліція, злодіям все ж удавалося виходити сухими з води. Аж тут зі Львова прийшла звістка: тамтешній поліції вдалося схопити двох зломщиків банди Васінського – Дреслера і Гайцлера. І яким же було здивування поліцейських, коли виявилося, що обидва зломщики підтримували тісні зв’язки з Якубом Поллаком – популярним світським персонажем. При обшуку в квартирі Поллака в селі Княгинин знайшли лист від Гайцлера, в якому той просив заопікуватися його дружиною і повідомити, чи він може повернутися до Станиславова. В лютому 1908 р. Якуба Поллака заарештували. Виявилося, що він мав стосунок до однієї з найбільших операцій банди – крадіжки 160 тис. корон у французького підданого, який перебував у Тернополі. Незважаючи на переконливі докази зв’язків з небезпечною бандою, Поллаку вдалося незабаром вийти на волю. Як зазначала преса, тут, мабуть, не обійшлося без впливових покровителів, а крім того, Поллака обороняли аж три адвокати. Вийшовши з тюрми, він ще й подав до суду за образу своєї гідності на кілька видань, що писали про його арешт, у тому числі й на «Кур’єр станиславівський». Ба більше, він і далі брав участь у виборчих кампаніях відомих політиків.

 

Страхова афера

У 1897 р. не лише на всю Галичину, а й на всю Європу прогриміла афера Еміля Льовенталя, який намагався ошукати страхові агенції на величезну суму. Йому на той час було 43 роки, він переїхав з Галичини до Відня, де розпочав активно грати на біржі. Його брат Єжи проживав у Станиславові, де служив у війську й крутив роман з дружиною свого командира майора Драґаса, відомою на все місто своєю привабливою зовнішністю. Врешті-решт 26 січня 1897 р. парочка втекла, але обманутий чоловік їх вислідив і викликав Льовенталя на дуель, в якій жоден із суперників не постраждав. Однак уся ця історія сильно вплинула на Єжи Льовенталя – він писав до брата у Відень журливі листи, у яких скаржився на неможливість бути з коханою і стверджував, що покінчить життя самогубством.

Під впливом скарг брата у Еміля Льовенталя зародився хитрий план. Він почав звертатися до найбільших страхових товариств Європи з проханням застрахувати життя його брата, капітана артилерії Єжи Льовенталя. В разі убивства на дуелі чи самогубства брата Емілю мали виплатити чималі кошти. Так, Еміль звернувся до відомої страхової компанії «Стар» у Лондоні, де застрахував життя брата на 120 тис. корон у перерахунку на австрійські гроші, а згодом спробував оформити страховий поліс на ту ж суму і у страховому товаристві «Ґрешем», теж з Туманного Альбіону. Потім Еміль Льовенталь за допомогою підставних свідків намагався переконати страхові агенції, що його брат застрелився, навіть повідомив цю інформацію у пресу. Однак у страховиків усе ж виникла підозра, що він видав за свого брата іншого військового, який тими днями застрелився у Станиславові. Розпочався гучний судовий процес, у результаті якого Еміль Льовенталь отримав два роки ув’язнення за ошуканство. Як зазначала преса, афера Льовенталя була настільки добре продуманою, що могла б послужити сюжетом для якогось кримінального роману.


Переглядів: 150 | Додав: Dnister









Пошук на сторінці
Статистика

Locations of visitors to this page
 
Кнопка сторінки

Івано-Франківська обласна організація НСКУ

 


Наші друзі





Відлуння віків Вишивка Оксани Чемеринської
 
©2010 - 21. Ідея, автор, збір і систематизація матеріалів - 
Почесний краєзнавець
України 
Андрій Чемеринський. 


Матеріали авторів розміщені виключно для популяризації та зацікавлення історією рідного краю. 
Висловлюємо подяку авторам за їхню нелегку працю! 
Через технічні можливості сторінки ми не можемо подати посилання (гіперлінк), проте вкажемо прізвище автора (або ресурс походження). 
Нашим завданням є збір масиву інформації з різних джерел - щоб зацікавлені особи мали можливість з нею працювати. Ряд інтернет - сторінок з часом втрачають свої попередні публікації, ми старатимемося їх зберегти на цьому ресурсі. 

Подання власних дописів та досліджень для розміщення на сторінці вітається.

Спілка та веб - сторінка не є власником авторських матеріалів, тільки популяризує їх для загальної обізнаності.

Офіційна позиція Спілки може бути відмінною від думки поданої в авторських матеріалах. 

Copyright MyCorp © 2021